Про рекламні роздачі товарів ми вже говорили окремо.
Зараз же поговоримо про інший вид рекламної акції – розіграш призів. Він є достатньо популярним, люди із задоволенням грають у святкові лотереї, також їм приємно отримати додатковий подарунок у разі виконання умов акції. Але чи доцільно називати це саме лотереєю або розіграшом призів?
Розіграш і призи
Скажімо, у правилах рекламної акції ви напишете, що в певний святковий день у вашому магазині між усіма покупцями проводитиметься розіграш призів. Визначите правила, як саме встановлюватимуться переможці, – скажімо, за номером чека або за сумою покупки. Встановите призовий фонд. Це зробити неважко: достатньо скласти кошторис та затвердити витрати.
Докладно про документальне оформлення розіграшу призів ми розповідали у цій статті.
Але далі ви зіткнетеся з оподаткуванням таких призів. І ось тут треба нагадати загальні правила.
Оподаткування призів, наданих фізособам
Умови оподаткування виграшів та призів зазначено в пункті 170.6 статті 170 ПКУ. Про це нещодавно нагадали самі податківці .
Відповідно до підпункту 170.6.2 170 ПКУ податковим агентом – оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 ПКУ, із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому ПКУ для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 ПКУ (підпункт 170.6.3 пункту 170.6 статті 170 ПКУ).
Тобто як це не назви – лотерея чи розіграш, все одно доведеться сплатити з усієї вартості виграшу (призу) 18% ПДФО і 1,5% ВЗ.
При цьому під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування ПДФО є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт (пункт 164.5 ПКУ). Розмір такого коефіцієнта 1,21951. Втім, для нарахування ВЗ такий коефіцієнт не застосовується.
Проблема «натурального» коефіцієнта
А проблема в тому, що за ПКУ сплатити ПДФО та ВЗ треба з доходу фізособи. Ідеально, якщо податок утримується саме з того доходу, з якого він рахується.
Однак із грошового доходу (наприклад, зарплати) це зробити просто – нарахували дохід, утримали з нього ПДФО та ВЗ і виплатили фізособі різницю після сплати податків. А як це зробити із негрошовим доходом? Адже податки утримуються саме грошима, і зменшити вартість того, що надається фізособі, на суму податків неможливо.
Якщо отримувач доходу – працівник податкового агента, проблема вирішується просто (хоча прямо таке рішення в ПКУ і не зазначено) – ПДФО та ВЗ утримуються з інших грошових доходів фізособи. Наприклад, зробили працівникові негрошовий подарунок, – а податки утримали з його зарплати. Податківців все в цьому влаштовує – і податки сплачені, і зроблено це коштом отримувача доходу, а не його роботодавця.
А от в ситуації, коли негрошовий дохід отримує стороння особа, наприклад покупець, інших грошових доходів немає. І податковий агент опиняється в досить негарній ситуації: він зобов’язаний сплатити ПДФО та ВЗ за таку фізособу (строк сплати за пп. 168.1.4 ПКУ – три операційні дні з дня, що настає за днем надання негрошового доходу). Але утримати ці податки немає з чого. І далі доводиться якось викручуватися, причому варіантів виходу податківці пропонують небагато, і всі вони теж не є святковими. Наприклад, пропонується, щоби фізособа внесла суму ПДФО та ВЗ до каси або на рахунок податкового агента.
Якщо податковий агент все ж таки сплатить ці податки за власний кошт, то у податківців буде нова претензія. Адже вони вважають, що у такому випадку суми ПДФО та ВЗ стануть додатковим благом фізособи. Про це ми писали тут.
Який вихід у такій ситуації? Як провести розіграш і не натрапити на спір із переможцями? На нашу думку, якщо призи плануються недорогі, то оптимальним варіантом буде назвати їх подарунками, а про розіграш і призи – в умовах акції не згадувати.
Чим подарунок кращій?
Тим, що подарунки оподатковуються ПДФО та ВЗ за іншими правилами. Ні, ставки податків ті самі, але є певна вартість, яка не оподатковується. І якщо надавати подарунки у межах неоподатковуваної вартості, то можна уникнути сплати ПДФО та ВЗ зовсім. А якщо подарунки будуть дорожчими, – принаймні оподаткувати лише суму перевищення.
Наразі ст. 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам, але спортивних змагань!) – у частині, що не перевищує 25% однієї МЗП (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (пп. 165.1.39 ПКУ). У 2023 році – це 1675 грн, у 2024 році це буде 1775 грн.
А якщо призи чи подарунки – деперсоніфіковані?
Звісно, уникнути оподаткування можна, посилаючись на те, що призи або подарунки було роздано невідомим фізособам. Проте податківці, найімовірніше, не погодяться на таку оптимізацію. Все ж таки показати виплачені фізособам доходи в податковій звітності і зробити це із зазначенням номера облікової картки платника податку є обов’язком податкового агента. За невиконання якого загрожує штраф за п. 119.1 ПКУ – за перше порушення 1020 грн. Тому вдаватися до такого аргументу варто лише у випадку, коли справді неможливо визначити, хто саме отримав дохід.
А можна зовсім уникнути ПДФО та ВЗ?
Можна, якщо оформити виграш як можливість придбати певний товар зі значною знижкою. Скажімо, за 1 грн.
Щоправда, в ПКУ є норма (пп. «е» пп. 164.2.17): до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів, визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки, індивідуально призначеної для такого платника податку.
Тобто якщо знижка має індивідуальний (персональний) характер, то сума такої знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується ПДФО і ВЗ.
Однак якщо у правилах рекламної акції буде написано, що така знижка надається усім, хто виконав певні умови, то ця знижка не вважатиметься індивідуальною. Тож додаткові ПДФО та ВЗ при продажу товару за 1 грн тим, хто виконав умови акції, не виникнуть.
Бухгалтерський облік
Безоплатна передача. Згідно з п. 3.14 Методрекомендацій вибуття запасів безоплатно оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною. Вартість таких запасів списують у дебет рахунків обліку витрат залежно від мети такої передачі, відповідно до п. 5 П(С)БО 16 (на дату зменшення активів).
Якщо безоплатна роздача відбувається з рекламною метою, то витрати списуються за дебетом рахунку 93 у кореспонденції з кредитом рахунків обліку запасів — 20, 22, 25, 26, 28. При цьому потрібно ще нарахувати компенсаційні ПЗ з ПДВ, оскільки безоплатна передача товарів вважається використанням товарів у негосподарській діяльності (докладніше про це див. нижче). Нарахування таких ПЗ з ПДВ в обліку відображатиметься проведенням: Д-т 949 К-т 643.
Продаж за 1 гривню. Згідно з п. 3.14 Методрекомендацій вибуття запасів для реалізації (крім товарів у роздрібній торгівлі) оформлюється товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи.
При цьому на момент відвантаження товарів підприємство визнає витрати за дебетом субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" або 902 "Собівартість реалізованих товарів" і кредитом рахунків обліку запасів — 20, 22, 25, 26, 28. Одночасно визнається і дохід від такої реалізації шляхом дебетування відповідного субрахунку рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" та кредиту субрахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції" або 702 "Дохід від реалізації товарів".
При цьому дебет рахунку 70 кореспондує із кредитом рахунку 641 з метою нарахування ПЗ з ПДВ (якщо підприємство-продавець є платником цього податку). Наприклад, нарахування ПЗ з ПДВ при реалізації товару виходячи з договірної вартості відображатиметься за проведенням Д-т 702 К-т 641. А ось сума нарахованих ПЗ з ПДВ на суму перевищення вартості придбання товарів над вартістю їх реалізації відображатиметься проведенням: Д-т 949 К-т 643.
Кредит рахунку 36 також кореспондує із дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" (в разі якщо розрахунки із покупцем проводяться безготівково) або рахунку 301 "Готівка в національній валюті" (якщо розрахунки проводяться готівкою). Тож оплата за реалізований товар має бути відображена в обліку за проведенням: Д-т 311 (301) ) К-т 361.
Податок на прибуток
Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ на відповідні податкові різниці. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Отже, головним чинником щодо цього податку є фінрезультат, визначений у бухобліку. І для тих продавців, які користуються правом не коригувати такий фінрезультат, суттєвої різниці в тому, продавати такий товар чи ні, немає.
А ось для тих, хто проводить коригування визначеного фінрезультату на податкові різниці, слід пам’ятати таке:
– фінрезультат збільшується на суму безоплатно наданих товарів іншим особам, ніж зазначені в пп. 140.5.9 ПКУ, що не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 р. XX ПКУ (пп. 140.5.10 ПКУ).
Тож безоплатна роздача подарунків або призів непов’язаним фізособам, які є платниками ПДФО, не призведе до коригування фінрезультату.
ПДВ
Безоплатна передача. Оподаткування цієї операції, як показують роз’яснення податківців, залежить від мети такої безоплатної передачі.
Наприклад, якщо безоплатна передача відбувається з рекламною метою або іншим чином пов’язана із господарською діяльністю, то подвійне оподаткування ПДВ такої операції не відбувається. При безоплатному постачанні товарів в межах господарської діяльності податкові зобов’язання нараховуються відповідно до п. 185.1 ПКУ та база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ПКУ (тобто для товарів – не нижче ціни придбання, а для власної продукції – не нижче за звичайну ціну). При цьому податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ не нараховуються.
Продаж за 1 гривню. Оскільки продаж товару хоча б за 1 гривню передбачає отримання продавцем доходу, то вважатиметься, що такий товар був використаний у господарській діяльності (пп. 14.1.36 ПКУ).
Отже, норми п. 198.5 ПКУ таким продавцем застосовуватимуться лише в тому випадку, якщо відповідно до ПКУ постачання такого товару є звільненим від оподаткування ПДВ або не вважається об’єктом оподаткування ПДВ.
Але ось норми п. 188.1 ПКУ мають застосовуватись обов’язково. У разі постачання за 1 грн товарів, як придбаних, так і самостійно виготовлених, платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти дві податкові накладні:
- одну – на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з фактичної ціни постачання (1 грн),
- другу – на суму податкових зобов’язань, обчислених виходячи з перевищення ціни придбання таких товарів над їх фактичною ціною.
