ДПС у своїй ІПК від 02.04.2026 №1929/ІПК/99-00-21-03-02 розглянула наступну ситуацію:
Товариство здійснювало постачання товару (бензину) покупцю. Товар було передано перевізнику з метою його доставки до покупця. Під час перевезення товар було втрачено (знищено) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На момент втрати товару право власності на нього належало Товариству. Існує ймовірність відшкодування збитків (вартості втраченого товару) винною особою.
Питання:
1) необхідності нарахування податкових зобовʼязань та складання зведеної податкової накладної відповідно до п. 198.5 ПКУ;
2) періоду, у якому необхідно скласти таку зведену податкову накладну;
3) необхідності нарахування податкових зобовʼязань та складання податкової накладної у разі отримання компенсації збитків за втрачений товар від винної особи?
Що відповіли податківці
Від себе наголосимо на тому, що в запитанні йдеться про три операції. І щодо кожної з них варто розглянути ПДВ-наслідки окремо.
Перша операція – це відвантаження товару для його доставки покупцю.
Чи виникає у постачальника ПЗ з ПДВ на дату такого відвантаження? Якщо подивитися у п. 187.1 ПКУ, то так, адже в ньому однією з перших подій називається відвантаження товарів.
Але за п. 185.1 ПКУ обєктом оподаткування ПДВ є постачання товарів. А ним за пп. 14.1.191 ПКУ визнається будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
В умовах питання зазначено, що на момент відвантаження товару право власності на нього все ще належало постачальнику. Очевидно, це підтверджує договір купівлі-продажу такого товару. Можливо, таке право власності мало перейти до покупця в момент отримання цього товару.
Товар був пений під час перевезення і до покупця так і не потрапив. Тобто, перехід права власності не відбувся, операції з постачання товарів покупцю не було. Логічно було б вирішити, що ПЗ з ПДВ за таким відвантаженням у постачальника не виникає.
А як вважають податківці?
ДПС зазначила, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (ст. 4 Закону №996)). Для цілей податкового обліку це означає, що беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.
Початок звучить дуже багатообіцяюче. Але висновок податківці чомусь роблять фіскальний.
З метою оподаткування ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ вважається дата початку передачі товару постачальником з метою доставки покупцю. На таку дату постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну за операцією з постачання такого товару та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Тобто, відвантаження товару податківці вважають початком передачі товару покупцю, а отже, початком передачі права власності. Тому вони вважають, що постачальник мав визнати ПЗ з ПДВ на дату відвантаження.
Друга операція – це, власне, знищення товару під час перевезення.
Передача права власності не закінчилась. Чи це щось змінює?
На нашу думку, це мало б означати, що якщо навіть постачальник визнав ПЗ з ПДВ, то він мав би їх сторнувати (скласти розрахунок коригування до податкової накладної). Але податківці такого висновку не роблять і взагалі забувають про те, що договір не виконано.
Далі треба згадати, що є факт використання товару в негосподарській діяльності. Формально, в такому випадку треба визнати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ.
Але податківці заявили, що податкові зобовʼязання, передбачені п. 198.5 платником податку – постачальником у даному випадку не нараховуються, оскільки придбаний (ввезений) товар використано в оподатковуваній ПДВ операції, за якою були нараховані податкові зобовʼязання з ПДВ.
Тобто, те, що постачальник визнав ПЗ з ПДВ при відвантаженні товару позбавляє його обов’язку визнати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ. Логіка податківців спірна, адже платник податку втрачає лише ПДВ, який доведеться сплатити з різниці між ціною продажу та ціною придбання таких товарів. Проте, він відшкодує це ПДВ внаслідок третьої операції!
Третя операція – це отримання відшкодування за знищений товар.
Тут пропонують два варіанти, оподаткований і не оподаткований ПДВ!
Якщо під час перевезення товару до покупця такий товар був втрачений (знищений), та надалі постачальником отримуються кошти від винної особи як відшкодування шкоди внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, то такі кошти до бази оподаткування ПДВ постачальника не включаються.
Водночас, якщо кошти, які отримуються постачальником від винної особи, за своєю сутністю є компенсацією (відшкодуванням) вартості втраченого (знищеного) товару, яка здійснюється третьою особою, то сума такого відшкодування включається до бази оподаткування ПДВ платника.
Тобто, все залежить від того, що зазначено в договорі перевезення і як замовник такого перевезення і перевізник (винна особа) називатимуть ці кошти – штрафною санкцією чи відшкодуванням вартості втраченого товару.
Та навіть якщо в договорі прописано, що сплачуватиметься саме компенсація вартості втраченого товару, податківці роблять несподіваний, але приємний для постачальника – замовника перевезення висновок.
В описаній у зверненні ситуації податківці вважають, що таке відшкодування є другою подією за операцією з постачання товару та не спричиняє податкових наслідків з ПДВ.
От така позиція ДПС. Але попереджуємо, що ІПК має індивідуальний характер і може бути використана без негативних наслідків виключно тим платником податків, якому її надано.
