16 листопада депутати Верховної Ради зареєстрували проект закону №5401 «Про скасування в Україні податку на додану вартість».
У пояснювальній записці зазначається, що цей податок є, не більше, не менше, дискримінаційним і корупційним, особливо в частині його відшкодування. «У Податковому кодексі податкові пільги для певних суб'єктів господарювання займають більше 20 сторінок», ─ йдеться в пояснювальній записці.
Інвестиційний аналітик Іван Угляниця розібрався в перевагах і недоліках такого рішення і розповів, якими будуть наслідки, якщо проект закону все ж таки приймуть.
За податком на додану вартість у нас давно і міцно закріпився образ «найбільш корупційного податку» ─ до такої міри, що особливо вразливі народні депутати періодично пропонують його скасувати. «Логіка» подібних спроб приблизно така: щоб гроші не крали, потрібно скасувати гроші. При цьому не йдеться про те, що надходження від ПДВ формують понад 40% держбюджету і 30% зведеного бюджету країни. А про альтернативи, які б дозволили закрити пробоїну в скарбниці, автори таких пропозицій скромно замовчують.
Втім, законопроекти на зразок «Про скасування Податку на додану вартість» не варті того, щоб їх серйозно обговорювати. В цілому, такі спроби в нинішній ситуації і з таким рівнем підготовки не мають ніякої перспективи взагалі, як і багато інших податкових «ініціатив», які подаються практично «з голосу», без найменшого прорахунку наслідків, розумного економічного обгрунтування і узгодження податкової системи в цілому.
Останні експерименти з єдиним соціальним внеском, з підвищенням мінімальної заробітної плати, з підвищенням середнього пенсійного віку (включаючи обмеження можливості раннього виходу на пенсію), урізанням пенсій для працюючих громадян і так далі тільки підтверджують загальний підхід до «фіскальної політики», який складається практично на 100% з проб і помилок.
Всі ці спроби вгадати правильну кнопку на пульті управління космічним кораблем, щоб його запустити, і складають зараз податкову і економічну політику країни. Заради справедливості варто сказати: не тільки держсектор грішить такими «ініціативами з голосу», як згадане вже скасування ПДВ, а й приватний сектор, представлений різними ініціативними групами, які застосовують такий самий підхід.
Наприклад, автори даного законопроекту (5401) і подібних ініціатив серед аргументів наводять все, що тільки можна, аж до звинувачення ПДВ у вбивстві Кеннеді. Наприклад, серед перерахованих можна відзначити:
- Наявність великої кількості різних пільг по сплаті.
Чому тоді не прибрати «зайві» пільги? Навіщо головний біль лікувати гільйотиною?
- «Фіскальна нестабільність» ─ мабуть, під цим мається на увазі висока волатильність надходжень за цим податком. Що не є правдивим твердженням, як буде проілюстровано нижче.
- Зростання відшкодованого ПДВ до сплаченого ─ що теж, м'яко кажучи, є дуже спірним твердженням і дуже залежить в тому числі від структури і динаміки зовнішньої торгівлі країни.
Сама ж проблема «розірваного ланцюжка», коли не сплачується частина податку з імпорту, але при цьому пред'являється до відшкодування податок, сплачений по експортній частині, або формується фіктивний податковий кредит ─ не нова і для багатьох розвинених країн. Проблеми такого порядку повинні вирішуватися за допомогою правоохоронних органів, а не податку як такого. Будь-який податок не збиратиметься сам собою ─ в цьому суть державної влади та відповідних важелів.
- Ухилення від сплати податку багатьма суб'єктами ─ з цим аргументом важко сперечатися.
Очевидно тільки те, що, як і у випадку з «фіскальною нестабільністю», дані швидше свідчать про те, що рівень збирання податків (і ПДВ зокрема) не погіршився відносно економіки, а місцями і покращився, як показано на графіку нижче.
- Відсутність ПДВ у розвинених країнах ─ як приклад наводиться США.
При цьому не йдеться про те, що в інших країнах ПДВ замінюється податком з обороту (виторгу), який має свої особливості. У багатьох країнах, як і в Україні, ПДВ показав себе ефективним і зручним податком на споживання (з точки зору його сплати і наповнення бюджету). Наприклад, у тій же Великобританії надходження від ПДВ формують близько 13-15% доходів бюджету, в Китаї понад 20%, і близько 60% ─ в Індії.
Відношення податкових надходжень і доходів бюджету до ВВП
Як видно з представленого графіка, рівень збору ПДВ до економіки за останні роки не тільки не впав, а й виріс. Тут ми не торкаємося питання фіскального тиску на споживача й економіку, оскільки це предмет більш глибокого вивчення і дискусії, а наводимо ілюстрацію до так званої «фіскальної нестабільності».
Зростання відшкодування ПДВ в структурі податку теж, м'яко кажучи, складно підтвердити без жонглювання даними. Швидше, простежується зворотна картинка ─ відшкодований податок скорочується в загальній структурі.
Частки основних складових надходжень ПДВ до нетто-надходжень податку
Якщо ж рахувати відшкодування як відношення до податку, сплаченого при імпорті, то в такому випадку мова вже може йти про деяке маніпулювання даними, оскільки з огляду на падіння курсу національної валюти, зниження реальних доходів населення і загальну економічну кризу в країні, обсяг імпорту в реальному вираженні помітно скоротився.
При цьому ПДВ, отриманий з імпортних товарів, як відношення до імпорту, стабільно підвищується з 2009 року. Хоча і різке падіння після 2009 року цього показника викликає ряд питань. Частина з яких, очевидно, можуть пояснюватися не тільки економічними факторами, але й політичними ─ зміна влади в 2010 і 2013 роках ─ на багатьох графіках видно характерні «піки» чи «провали».
Співвідношення ПДВ-складових до показників зовнішньої торгівлі товарами
Таким чином, можна сказати, що в цілому дані не підтверджують основних постулатів, викладених у пояснювальній записці до законопроекту, так само, як і так звані «загальні місця», які часто вважаються очевидними, але даними не підтверджуються.
Тут варто ще раз зазначити, що сказане стосується фіскальної складової податку, тобто, наскільки ефективно він виконує функцію наповнення бюджету в наявній системі координат. Важливіше питання ─ як система наповнення бюджету і податки впливають на очікування людей і бізнесу? І мова в цьому випадку повинна йти не тільки про ПДВ, податкову систему в цілому, а й про комплексний підхід до соціально-економічного розвитку країни та реальне переформатування багатьох складових існуючої системи.
Читайте також: Нам би ПДВ взяти й скасувати: законопроект