Нагадаємо, що у додатках 2 та 3 до декларації з ПДВ відображається сума від’ємного значення, що розрахована згідно з п. 200.1 ПКУ. Проте часто у платників податків виникає запитання щодо хронології відображення сум, з яких це від’ємне значення було сформовано. І податківці, не гаючи час, наводять роз’яснення щодо цього. У ньому вони зазначають порядок цього відображення, який подобається саме податківцям:
- при заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 Додатка 3 (Д3) доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого;
- у графі 2 таблиці 2 Додатка 3 (Д3) рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.
Але, якщо нормативними актами цей порядок не встановлений, то що буде, якщо його порушити? Ось свіжа відповідь.
ДФСУ в індивідуальній консультації від 11.05.2018 р. №2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК зазначає, що ані Порядком №21, ані ПКУ не передбачено особливостей та хронології відображення від’ємного значення з ПДВ у додатках 2 та 3 Декларації. Тож суб’єкт господарювання має право самостійно визначати послідовність відображення від’ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум.
Отже, якщо ви заповните ці додатки так, як вважатимете за доцільне саме ви, а не податківці, жодних претензій до вас податківці не мають права мати. Адже їхні роз’яснення не мають сили нормативного акта, а мають суто рекомендаційний характер (пам’ятаймо про це!).
Читайте також: Декларація з ПДВ – знайомимось із новою редакцією
