Ті платники ПДВ, які здійснюють виключно пільгові операції, не матимуть проблем з оподаткуванням ПДВ, оскільки ПДВ не виникає ні на «вході», ні на «виході». Наприклад, згідно з п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово (з 1 січня 2013 р. до 1 січня 2023 р.) операції з постачання програмної продукції звільнено від ПДВ по всьому ланцюгу постачання. Тобто ПДВ щодо таких операцій не виникає ні під час придбання, ні під час продажу.
Однак частіше буває так, що надана платником ПДВ послуга підпадає під дію пільги, але для її надання платник зазнав затрат, які оподатковують ПДВ на загальних підставах.
Інакше кажучи, у платника виникає податковий кредит, але відсутні податкові зобов’язання. Саме в таких випадках платнику слід бути обережним і своєчасно «збалансувати» податковий кредит через самостійне донарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань за правилами, встановленими у п. 198.5 ПКУ.
Якщо виникає податковий кредит, але відсутні податкові зобов’язання у зв’язку із застосуванням пільги, слід донарахувати їх самостійно, щоб компенсувати податковий кредит.
Нагадаємо, як діє цей механізм. У разі якщо платник ПДВ придбав товари/послуги, необоротні активи з ПДВ, у нього виникає безумовне право на податковий кредит за такими операціями на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, або митної декларації (у разі імпорту товарів), або інших документів, перелік яких наведено у п. 201.11 ПКУ. Припустимо, що в подальшому придбані з ПДВ товари/послуги, необоротні активи платник використовує (або придбав з метою використання) в операціях, які:
а) не є об’єктом оподаткування ПДВ;
б) звільнені від оподаткування ПДВ;
в) здійснює платник ПДВ у межах його балансу, у т. ч. передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) не є господарською діяльністю платника.
Це саме ті випадки, за якими платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання самому собі та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в установлені терміни зведену податкову накладну. За базу оподаткування слід брати вартість придбання товарів/послуг, а для необоротних активів – їх залишкову вартість (п. 189.1 ПКУ). Тому ці податкові зобов’язання й прозвали «компенсуючими».
Іноді придбані з ПДВ товари використовують одночасно в оподатковуваних і не оподатковуваних ПДВ операціях. У такому разі теж на платника ПДВ покладено обов’язок донарахування «компенсуючих» податкових зобов’язань, тільки не в повному розмірі «вхідного» ПДВ, а відповідно до частки використання цих товарів у неоподатковуваних операціях (п. 199.1 ПКУ). Так само, як і у випадку з використанням придбаних з ПДВ товарів/послуги, необоротних активів у не оподатковуваних ПДВ операціях у повній мірі, у разі часткового використання теж складають зведену податкову накладну.