- Як діє чинний механізм за п. 140.2 ПКУ?
- Перелік витрат на запозичення
- Ліміт витрат на запозичення та що таке надмірні витрати?
- Що буде з неврахованими процентами?
4 вересня 2026 року у ВРУ зареєстровано урядовий законопроєкт №16036 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу та України відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 року (в частині положень статті 4 цієї Директиви)».
Законопроєкт розроблено на виконання Національної програми адаптації законодавства України до права ЄС, Національної стратегії доходів до 2030 року та зобов’язань України за Меморандумом із Міжнародним валютним фондом.
Як зазначили у Мінфіні, метою законопроєкту є посилення захисту податкової бази України від практик, що можуть призводити до розмивання бази оподаткування та переміщення прибутку до юрисдикцій із нижчим рівнем оподаткування, а також підвищення правової визначеності та передбачуваності для платників податків.
Як діє чинний механізм за п. 140.2 ПКУ?
За чинними нормами ПКУ, механізм є комбінацією правила «тонкої капіталізації» та обмеження виведення прибутку через завищені витрати на запозичення («правило EBITDA»). Наразі для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань за операціями з нерезидентами перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих процентів понад 30% розрахованого об’єкта оподаткування.
Що зміниться із ухваленням законопроєкту №16036?
Законопроєкт приводить цей механізм у відповідність до статті 4 Директиви ATAD і впроваджує класичне правило обмеження виведення прибутку через завищені витрати на запозичення, а саме:
- надмірні витрати на запозичення враховуються в межах 30 відсотків EBITDA;
- окреме правило «тонкої капіталізації» не запроваджується;
- нові правила застосовуватимуться до всіх боргових зобов’язань платника податків незалежно від того, чи є кредитор резидентом, чи нерезидентом, а також пов’язаною чи непов’язаною особою (на відміну від чинної норми, яка стосується лише операцій із нерезидентами).
Під борговими зобов’язаннями розуміють зобов’язання платника податку за запозиченими коштами та/або майном перед іншими особами (у тому числі пов’язаними особами), що передбачають обов’язок сплатити (повернути) кошти або передати їх еквівалент у майбутньому, за:
- кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО;
- договорами фінансового лізингу;
- факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги), у тому числі у разі, коли фактор або інша особа надає платнику податку фінансування шляхом оплати (погашення) його зобов’язань перед постачальниками товарів (робіт, послуг);
- іншими інструментами, пов’язаними із залученням фінансування, чи іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
Перелік витрат на запозичення
Законопроєкт наводить перелік витрат на запозичення (пп. 140.1.2 ПКУ), побудований за переліком пункту (1) статті 2 Директиви ATAD і в тій самій послідовності:
- платежі за позиками з правом участі у прибутку,
- умовно нараховані проценти за борговими інструментами, зокрема за конвертованими та безпроцентними (дисконтними) облігаціями,
- суми за альтернативними механізмами фінансування, у тому числі ісламського,
- борговий (фінансовий) компонент лізингових платежів,
- капіталізовані витрати на запозичення,
- суми, розраховані на основі прибутковості фінансування за правилами трансфертного ціноутворення,
- розрахункові проценти за деривативними фінансовими інструментами та механізмами хеджування,
- курсові різниці за борговими зобов’язаннями,
- комісії за гарантії та за організацію залучення фінансування.
Перелік не є вичерпним, як і відповідний перелік Директиви ATAD.
Ліміт витрат на запозичення та що таке надмірні витрати?
Надмірними витратами на запозичення вважається сума, на яку витрати на запозичення платника податку, визнані у бухгалтерському обліку відповідно до НП(С)БО або МСФЗ та враховані при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток (з урахуванням різниць, визначених ПКУ, крім різниць, визначених п. 140.2 ПКУ), за податковий (звітний) період перевищують суму доходів у формі процентів та інших доходів, економічно еквівалентних процентам (визначених згідно з пп. 140.1.6 ПКУ), визнаних у бухгалтерському обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та врахованих при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (з урахуванням різниць, визначених цим Кодексом), за такий податковий (звітний) період.
Витрати і доходи враховуються в тій частині, в якій вони впливають на об’єкт оподаткування, що є прямим відтворенням пункту (2) статті 2 Директиви ATAD.
Оновлена формула ліміту та тонкої капіталізації
Сума ліміту витрат на запозичення (ЛВ) визначається за формулою:
ЛВ = ПД + БВ, де
ПД – доходи у формі процентів та інші доходи, економічно еквівалентні процентам,
БВ – базова величина ліміту, що дорівнює більшій з таких величин:
- 0,3 × EBITDA або грошовий поріг, а EBITDA – об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств відповідного податкового (звітного) періоду, збільшений на суму амортизації та суму надмірних витрат на запозичення такого періоду.
Якщо загальна сума витрат на запозичення перевищує суму ліміту, платник податку збільшує фінансовий результат до 5 оподаткування на суму перевищення. Якщо ж сума ліміту перевищує суму витрат на запозичення і у платника податку обліковується накопичена сума витрат на запозичення, фінансовий результат до оподаткування зменшується.
Сума, на яку збільшено фінансовий результат до оподаткування, формує накопичену суму витрат на запозичення (СН) і переноситься без обмеження в часі: у податкових (звітних) періодах, у яких сума ліміту перевищує суму витрат на запозичення, вона зменшує фінансовий результат до оподаткування.
Перенесенню підлягає не лише накопичена сума витрат на запозичення, а й невикористана частина ліміту: невикористана сума ліміту витрат на запозичення (НЛ), визначена згідно з пп. 140.2.6 ПКУ, зменшує суму перевищення протягом наступних п’яти податкових (звітних) років.
Що зміниться за роз’ясненням Мінфіну:
- Розширюється сфера застосування правила. Наразі обмеження стосується боргових зобов’язань перед нерезидентами за умови перевищення встановленого співвідношення боргу до власного капіталу.
- Правило поширюватиметься на всі боргові зобов’язання – платника податку – незалежно від того, хто є кредитором: резидент чи нерезидент, пов’язана чи непов’язана особа. Такий підхід відповідає статті 4 Директиви ATAD.
- Витратами на запозичення вважатимуться проценти та інші витрати, економічно еквівалентні процентам, за борговими зобов’язаннями платника податку.
- Передбачено грошовий поріг, у межах якого обмеження не застосовується. Він дорівнює сумі, еквівалентній 500 тисячам євро.
- Для платників, які залучають фінансування від непов’язаних осіб і без забезпечення з боку пов’язаних осіб, поріг дорівнює сумі таких витрат на запозичення, але не більше 3 мільйонів євро. Підвищений поріг застосовується автоматично – окремого дозволу для нього не потрібно.
- Накопичену та невраховану суму витрат на запозичення можна буде переносити на наступні податкові періоди без обмеження в часі і в повній сумі: чинне правило, за яким така сума щороку зменшується на 5 відсотків, скасовується. Невикористану частину ліміту можна буде переносити на наступні п’ять податкових років.
- Окремі винятки передбачені для банків і страховиків, а також для витрат на запозичення за довгостроковими проєктами публічної інфраструктури за умов, визначених законопроєктом.
Що буде з неврахованими процентами?
Як зауважили у Мінфіні, проценти, які за чинними правилами збільшили фінансовий результат і залишилися неврахованими станом на кінець 2027 року, не згорають: вони переходять до накопиченої суми витрат на запозичення станом на 1 січня 2028 року і надалі враховуються за новими правилами.
Тимчасово, до набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, обмеження не поширюватиметься на витрати за кредитами міжнародних фінансових організацій, виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями.
Коли запрацюють нові правила?
Нові правила, після прийняття законопроєкту ВРУ, застосовуватимуться з 1 січня 2028 року. Це надасть час платникам підготуватися до нововведень.
Оподаткування процентів за періоди до 2028 року, у тому числі за 2027 рік, здійснюватиметься за чинними правилами.
***
Де почитати додатково про запропоновані зміни до ПКУ:
- Мінфін пропонує оподатковувати українців як у ЄС: деталі від Марченка
- Протидія ухиленню від сплати податків через зміни до ПКУ: новий законопроєкт від Мінфіну
- Нові правила обмеження виведення прибутку за запозиченнями: проєкт змін до ПКУ від Мінфіну
- Нові зміни до ПКУ щодо протидії ухиленню від сплати податків від Мінфіну: що чекати бізнесу у 2028 році
