Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з абзацом другим п. 137.1 ст. 137 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до пп. 138.1.1 ст. 138 ПКУ визначено, що собівартість виконаних робіт, наданих послуг враховується при обчисленні об’єкта оподаткування у складі витрат операційної діяльності.
Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виконанням робіт, наданням послуг.
Витрати, що формують собівартість виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ ПКУ.
Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).
