Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 159.2.1 п. 159.2 ст. 159 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі -- ПКУ), банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі -- страховий резерв).
Для мети цього підпункту під комісією розуміються платежі, сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.
Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ -- національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.
Отже, витрати на формування страхового резерву, сформованого у порядку, передбаченому пунктом 159.2 ст. 159 ПКУ, включаються при обчисленні об’єкта оподаткування банківської установи до складу витрат.
Згідно з абз. «з» пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ до складу витрат банківських установ відносяться інші витрати, передбачені розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємства» ПКУ.
Зокрема, підпунктом 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПКУ передбачено, що при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема будь-які витрати зі страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов’язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачено законодавством, або будь-яких витрат зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Враховуючи викладене, витрати банківської установи зі страхування кредитних ризиків враховуються у складі витрат такої установи відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПКУ. При цьому у складі витрат враховуються витрати на формування страхового резерву банку щодо усіх кредитів (з урахуванням обмежень, встановлених п. 159.2 ст. 159 ПКУ) незалежно від того, чи застраховані ризики неповернення кредитних коштів за такими кредитами, чи ні.
