Коментар до індивідуальної консультації ДФСУ від 24.07.2018 р. №3248/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Кого може зацікавити?
Це роз’яснення може зацікавити платників податку на прибуток на загальних підставах, які в межах власної господарської діяльності використовують машини та обладнання.
На які основні засоби поширюється тимчасова норма?
У пп. 138.3.3 ПКУ зазначено, що до групи 4 включено машини та обладнання, мінімально допустимий строк експлуатації яких становить 5 років, крім електронно-обчислювальних машин, телефонів тощо (для яких цією загальною нормою встановлено мінімальний строк експлуатації 2 роки).
Відповідно до п. 10 Методрекомендацій №561 підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Саме на момент такого зарахування відбувається класифікація об’єктів ОЗ.
Втім, на сьогодні ПКУ, П(С)БО 7, Інструкція №291 та Методрекомендації №561 не містять класифікації основних засобів, включаючи машин та обладнання. Разом з тим, Класифікація основних засобів наведена у розд. II Методрекомендацій №11.
Так, у цій групі машини та обладнання з виділенням в окремі підгрупи обліковуються (див. таблицю):
|
№з/п |
підгрупа |
машини та обладнання, що обліковуються у цих підгрупах |
|
1 |
силові машини та обладнання |
машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію тощо) в механічну |
|
2 |
робочі машини та обладнання |
машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини та тварин |
|
3 |
вимірювальні прилади |
дозатори, барометри, водоміри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, спеціальні ваги, мірники, касові апарати тощо |
|
4 |
регулюючі прилади та пристрої |
киснево-дихальні прилади, регулюючі, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю тощо |
|
5 |
лабораторне обладнання |
пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газонепроникність, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи тощо |
|
6 |
комп'ютерна техніка і її комплектуючі |
комп'ютери, монітори, периферійне і мережеве обладнання комп'ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект відноситься до основних засобів) та електронні засоби обробки інформації (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої тощо) |
|
7 |
медичне обладнання |
медичне обладнання (зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням тощо), спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові тощо |
|
8 |
інші машини та обладнання |
машини, апарати та інше обладнання, які не включені до вищезазначених підгруп (наприклад, обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (у т. ч. спортивні снаряди), обладнання кабінетів та майстерень у навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, які займаються науковою працею, обладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні машини, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодильники тощо) |
Незважаючи на те, що Методрекомендації №11 спрямовані на суб'єктів державного сектору, ними не заборонено користуватися суб'єктам господарювання інших форм власності. Отже, цією класифікацією можна скористатися й іншим юрособам, зокрема, платникам податку на прибуток, які бажають застосувати тимчасові норми щодо скороченого строку амортизації таких ОЗ в податковому обліку.
Що слід розуміти під витратами на придбання основних засобів?
Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з витрат, вказаних в п. 8 П(С)БО 7 та п. 11 Методрекомендацій №561, незалежно чи є заборгованість за їх придбання чи ні.
Тобто в бухобліку витрати на придбання ОЗ визнаються за принципом їх нарахування, а не оплати.
Натомість ДФСУ роз’яснює, що під витратами на придбання основних засобів, понесених (нарахованих) платником податків після 01.01.2017 р. відповідно до п. 43 підрозділу 4 розд. XX ПКУ слід розуміти витрати на придбання основних засобів, які в повній сумі понесені платником (здійснено оплату) після 01.01.2017 р.
Проте норма п. 43 підрозділу 4 розділу XX ПКУ передбачає встановлення мінімально допустимого строку амортизації 2 роки, якщо витрати на придбання ОЗ групи 4 (машин та обладнання) понесені (нараховані). Тобто або понесені (фактично сплачені), або нараховані (при зарахуванні ОЗ на баланс).
ДФС у роз’ясненні висуває додаткову вимогу щодо здійснення оплати у повній сумі за придбання ОЗ.
Наприклад, якщо аванс за обладнання був сплачений у 2016 році, а отримане воно і введено в експлуатацію було в 2017 році, то виходить що, на думку ДФСУ, таке обладнання амортизувати в податковому обліку треба не менш як 5 років (тимчасова норма на нього не поширюється).
Якщо обладнання було введено в експлуатацію у 2016 році, а оплата за нього була зроблена у 2017 році, таке обладнання амортизувати в податковому обліку треба теж не менш як 5 років. Адже тимчасова норма поширюється лише на ті ОЗ, які були введені в експлуатацію протягом 2017-2018 років. І ще важливо: ці ОЗ повинні бути новими – не використовуватися до того на території України.
А як щодо «перехідних» оплат? Якщо оплата за обладнання була частково здійснена у 2016 році, а решта оплачено в 2017 році, навіть, якщо введено воно було в експлуатацію «коли треба» (тобто протягом 2017-2018 років), цей варіант за роз’ясненням ДФСУ під тимчасову норму не потрапляє. Адже для цього оплата повинна була бути здійснена після 01.01.2017 р. в повній сумі.
Враховуючи це роз’яснення, не треба поспішати із застосуванням тимчасової норми і тим, хто машини чи обладнання в експлуатацію протягом 2017-2018 років ввів, а оплату за них в повній сумі на момент введення в експлуатацію не здійснив. Адже зі слів ДФСУ виходить, що витрати на придбання таких ОЗ для застосування тимчасової норми податківці визнаватимуть за касовим методом (після оплати). Тож, до такої оплати витрат як би ще немає і прискорено амортизувати ще немає чого.
Від себе додамо, що з такою позицією ДФСУ ми не згодні. Адже сам п. 43 підрозділу 4 розд. XX ПКУ говорить не лише про понесені, а й про нараховані витрати. Тож, на нашу думку, обмежуватися лише касовим методом для визнання таких витрат неправильно.
До того ж, коментований лист – це одна з індивідуальних податкових консультацій, а отже, застосовувати її буде лише той платник податків, який її замовив, на решта платників вона не поширюється. Але знати про таку озвучену думку податківців (хоч і в середині 2018 року, коли тимчасова норма майже закінчує свою дію) варто всім.