Коментар до індивідуальної консультації ДФС від 23.07.2018 р. №3236/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Що є безнадійною дебіторською заборгованістю?
Відповідно до статті 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно зі статтею 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 днів).
Відповідно до п. 4 П(С)БО 10 безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.
Своєю чергою, Податковий кодекс містить інше визначення безнадійної дебіторської заборгованості. Це заборгованість, що відповідає одній з ознак, зазначених у пп. 14.1.11 ПКУ. Зокрема, нею є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Як бачимо, визначення безнадійної заборгованості у П(С)БО та ПКУ відрізняються. Оскільки за П(С)БО 10 визнати дебіторську заборгованість безнадійною можна й до перебігу строку позивної давності. Але таке списання не відповідатиме нормам ПКУ. Тобто за ПКУ така заборгованість буде вважатися тільки після спливу строку позивної давності.
Бухгалтерський облік
Відповідно до п. 11 П(С)БО 10, у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
Вирішення питання, створювати на певну дебіторську заборгованість резерв сумнівних боргів чи ні, впирається у наявність відповідних підстав і відсутність визначення того, якими вони повинні бути. Тому, на нашу думку, як і раніше, прийняття рішення про створення такого резерву здійснюється підприємством самостійно і на свій розсуд, за наслідками власного аналізу кожної конкретної ситуації.
Нагадаємо, що згідно з п. 10 П(С)БО 10 нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у Звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Про формування та бухгалтерський облік резерву сумнівних боргів ми писали тут.
Податок на прибуток
Про податкові різниці при списанні дебіторської заборгованості податківці надавали роз’яснення неодноразово (наприклад, тут та тут). Зокрема:
- у разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, встановленим пп. 14.1.11 ПКУ, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 ПКУ підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості;
- зменшення фінансового результату відповідно до пп. 139.2.2 ПКУ здійснюється лише на суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю.
Проте в коментованій ІПК податківці акцентували увагу ще ось на чому. Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 ПКУ).
Кого саме це стосується, податківці не вказали. Але з визначення безповоротної фіндопомоги виходить, що це стосується покупця, який перерахував кошти та не отримав товар, та постачальника, якщо він відвантажив товар, але оплату так й не отримав.
Своєю чергою, пп. 140.5.10 ПКУ передбачено обов’язок збільшення фінансового результату до оподаткування на суми перерахованої безповоротної допомоги особам, що не є платниками податку на прибуток або платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків (крім неприбуткових організацій, для яких фінрезультат збільшується за правилами п. 140.5.9 ПКУ).
Таким чином, у разі прощення заборгованості неплатнику податку на прибуток (крім неприбуткових організацій) або платнику податку за 0 ставкою доведеться збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму такої прощеної заборгованості.
Радимо отримати від ДФС індивідуальну податкову консультацію з приводу застосування цієї податкової різниці, за яких обставин її слід застосовувати.
ПДВ
Податківці нагадали правила визнання податкового кредиту з ПДВ.
Згідно з п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
На підставі цієї норми податківці наголосили, якщо у разі попередньої оплати товарів/послуг, які у межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено п. 198.3 ПКУ, відсутній. Тобто такий платник втрачає право на податковий кредит, сформований на дату здійснення передоплати за такі товари/послуги.
Відповідно платник податку зобов’язаний відкоригувати таку суму податкового кредиту.
Податківці у коментованій ІПК навели такий алгоритм коригування раніше відображеного ПК:
- якщо ПК було сформовано на підставі ПН до 01.07.2015 р. – податковий кредит коригується на підстав бухгалтерської довідки;
- якщо ПК було сформовано на підставі ПН після 01.07.2015 р. – податковий кредит коригується шляхом нарахування ПДВ за нормою п. 198.5 ПКУ зі складанням відповідної ПН.