Коли обсяг річного доходу має значення
За Законом №466 щодо податку на прибуток ключовим показником стане 40 млн річного доходу в платника цього податку. Нагадаємо, що йдеться про річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку.
З 23.05.2020 р. ті, в кого сума річного доходу не перевищує 40 млн грн, зможуть не застосовувати податкові різниці (а якщо і будуть їх застосовувати, то виключно за власним бажанням, крім однієї щодо врахування збитків минулого року). Відповідні зміни внесли до пп. 134.1.1 ПКУ.
З 01.01.2021 р. вони зможуть не подавати квартальні декларації з податку на прибуток. Для таких платників вводиться річний звітний період (пп. «в» п. 137.5 ПКУ).
Норм щодо переходу на ці нові правила Закон №466 не містить, тож доведеться чекати на роз’яснення від податківців.
Що робити тим, хто вже за 1 квартал 2020 року звітував і податкові різниці застосовував?
У листі ДПСУ від 04.06.2020 р. №8939/7/99-00-07-02-01-07 податківці зазначають наступне.
Платники податку на прибуток підприємств, у яких річний дохід за 2020 звітний рік не перевищує 40 млн грн:
- зможуть прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ, у декларації за 2020 рік;
- застосовувати у 2021 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток. При цьому у 2020 році річний податковий (звітний) період з податку на прибуток застосовується платниками, у яких річний дохід за 2019 звітний рік не перевищує 20 млн гривень.
З наведеного роз’яснення можна зробити висновок, що прийняти рішення про незастосування податкових різниць платник зможе лише у річній декларації. Хоча насправді Закон №466 такого не встановлює. Таке право виникає у платника, в якого ще немає 40 млн грн доходу в декларації за І півріччя 2020 року. При цьому незастосування податкових різниць в такому випадку здійснюється цілком за рік.
До цього податківці роз’яснювали про ситуацію, коли декларація подається щоквартально, чи треба в ній відображати податкові різниці, таке: 20 млн грн – це річний показник. Тому до тих пір (в тих кварталах), коли платник податку на прибуток не отримав ще дохід, який перевищує цю суму, він має право не застосовувати податкові різниці. Починати їх застосовувати (звісно, за весь рік цілком) треба вже в тому кварталі, в якому дохід перевищив 20 млн грн.
Якщо він застосовував щоквартально податкові різниці за власним рішенням, але за рік дохід не перевищив 20 млн грн, такий платник має право задекларувати у річній декларації рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування та відповідно не визначати податкові різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років) за такий податковий (звітний) рік. Уточнюючі декларації при цьому за І квартал, півріччя та три квартали не подаються.
На нашу думку, аналогічно цьому роз’ясненню від податківців може діяти і той платник, який у І кварталі 2020 року податкові різниці застосовував, а в наступній декларації (за І півріччя) отримав право їх не застосовувати і прийняв про це відповідне рішення. Адже це не суперечить нормам ПКУ!
Він може скласти декларацію вже без податкових різниць (тобто визначити об’єкт оподаткування за даними бухобліку за І півріччя). І діяти так до того кварталу 2020 року, у якому сума доходу за рік перевищить 40 млн грн. Якщо ж такого перевищення доходу в 2020 році не відбудеться, то і річну декларацію за 2020 рік такий платник може скласти без застосування податкових різниць. А ще з наступного 2021 року такий платник буде застосовувати річний звітний період.
Нові категорії платників
Окремими абзацами пп. 133.1.1 ПКУ та новим пп. 133.1.4 ПКУ визначено, коли юрособи-«єдинники» та ФОПи є платниками податку на прибуток.
Зокрема:
- юрособи-«єдинники» є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України у порядку, визначеному п. 141.4 ПКУ. Нагадаємо, що це стосується виплат нерезиденту-юрособі сум фракту, страхових платежів, за виробництво та/або розповсюдження реклами тощо. Тобто тих виплат, які є оподаткованими податком на прибуток за п. 141.4 ПКУ;
- юрособи-«єдинники» є платниками податку при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, який оподатковується в порядку, визначеному ст. 39-2 та розділом ІІІ ПКУ (про ТЦУ ми поговоримо окремо, адже це варто окремої статті);
- фізичні особи – підприємці, у тому числі «єдинники», та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, які оподатковуються за п. 141.4 ПКУ.
Ці зміни працюють вже з 23.05.2020 р., отже вже зараз ЮО і ФОП (незалежно від системи оподаткування) мають сплачувати податок на прибуток з доходів, які вони виплачують ЮО-нерезидентам. Звісно, йдеться лише про оподатковані доходи нерезидентів, які наведені в пп. 141.4.1 ПКУ. До речі, до цього підпункту теж були внесені зміни. Проте про це ми розповімо докладно в окремій статті, де розглядатимемо нові правила оподаткування доходів нерезидентів.
А от «єдинники» IV групи не є платниками податку при виплаті доходів нерезидентам, визначених абз. 4 – 6 пп. 14.1.49 ПКУ.
Це правило застосовується вже з 23.05.2020, оскільки пп. 133.1.1 ПКУ в Перехідних положеннях Закону №466 не згадується.
А ось в пп. 14.1.49 ПКУ нові абзаци з'являться вже з 01.01.2021 р. – про це в Перехідних положеннях зазначено. Тож фактично ця норма запрацює вже з 2021 року.
Про які операції йдеться? Це виплати нерезидентам, зазначеним в пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ:
- суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права);
- вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у такого нерезидента;
- сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються такому нерезиденту.
Решта ж резидентів, які виплачують нерезиденту такі види доходів, повинні будуть:
- перевірити такі платежі на відповідність принципу «витягнутої руки»;
- якщо відповідність не досягнута (тобто сума виплати більша), то утримати з цього доходу 15% податку на прибуток (або податок за іншою ставкою, яка міститься в міжнародному договорі, ратифікованому ВРУ). Такий податок має бути сплачений до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний (податковий) рік.
Новий річний звітний період для сільгосптоваровиробників і не тільки
З норми пп. 137.4.1 ПКУ вилучено згадку про ст. 209 ПКУ щодо спецрежиму з ПДВ.
Нагадаємо, що ст. 209 ПКУ втратила чинність ще з 1 січня 2017 року. І це давало можливість, незважаючи на те, що в ПКУ залишалась норма щодо можливості обрання сільськогосподарськими виробниками особливого звітного періоду з податку на прибуток, податківцям наполягати на тому, що зараз такого права в них немає. Ми про це писали тут.
Тож така правка ПКУ дає можливість с/г виробникам обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. Як перейти на такий звітний період правильно? Про це ми розповімо в окремій статті.
А ще з’являться звітні періоди для ФОПів та юросіб-«єдинників» при нарахуванні доходів нерезидентам та у разі отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії. Вони будуть подавати річну декларацію з прибутку. Це передбачено новими пп. «г» та «д» п. 137.5 ПКУ.
Але всі перелічені зміни стосуються вже звітування за 2021 рік, оскільки запрацюють норми з 1 січня 2021 року.
Статус неприбутковості
Правила встановлення та підтвердження статусу неприбутковості не зміняться.
Проте з 23.05.2020 р. для житлово-будівельних кооперативів більше немає вимоги прописувати в установчих документах передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Відповідна зміна внесена до абз. 4 пп. 133.4.1 ПКУ.
Новий об’єкт оподаткування – дохід від гральних автоматів
У п. 134.1 ПКУ з’явився новий пп. 134.1.6, який теж запрацював вже з 23 травня 2020 року. Він стосується оподаткування доходу від грального бізнесу. Легалізація якого, як вже було заявлено, є однією зі змін, запланованих найближчим часом. Про це ми писали тут.
Зокрема, об’єктом оподаткування податком на прибуток буде дохід, отриманий від азартних ігор з використанням гральних автоматів. Він підлягає оподаткуванню згідно з пп. 141.5 ПКУ.
Ставки для оподаткування
Основна ставка податку на прибуток не змінилася. Вона залишилися на рівні 18%.
Але для оподаткування доходів нерезидентів розширено їх види. У разі прийняття до них будуть застосовуватися ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 і 20% (до змін ставки 5% та 18% не застосовуються). Ці зміни запрацювали з 23 травня.
Податкова амортизація
Платникам податку, які застосовують податкові різниці, треба враховувати одразу кілька змін.
По-перше, з 23.05.2020 р. збільшено з 6 тис. грн до 20 тис. грн суму, яка використовується при визначенні основного засобу (пп. 14.1.138 ПКУ). Відповідно податковій амортизації будуть підлягати ОЗ вартістю від 20000 грн.
Що це означає на практиці?
На ті ОЗ, які вже є в податковому обліку (тобто введені в експлуатацію до 23.05.2020 р.) ця зміна не поширюється. Вони амортизуватимуться і далі.
А ось первісну вартість всіх матеріальних активів, які з 23 травня року вводитимуться в експлуатацію і, як планується, будуть використовуватись більше року, треба буде порівнювати уже зі сумою 20000 грн. Ті, що коштують менше, до ОЗ не потраплять.
При цьому є роз’яснення ДПС, за яким матеріальні активи, які під визначення за пп. 14.1.138 ПКУ не потрапляють, вважаються іншими необоротними активами. Їх різниця з п. 138.1 ПКУ не стосується. Такий висновок можна зробити з роз’яснень податківців, зокрема, тут>>>
По-друге, з 23.05.2020 р. для податкової амортизації можна обирати й виробничий метод.
Як можна змінити метод амортизації на виробничий в 2020 році? Це роз’яснює п. 52 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
Платники податку на прибуток можуть прийняти рішення про застосування з II-IV кварталу 2020 року «виробничого» методу нарахування амортизації при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом.
Але: ті, хто бажають змінити метод амортизації, зобов’язані провести інвентаризацію цих об’єктів ОЗ станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, в якому прийнято рішення про застосування «виробничого» методу.
Для чого потрібна така інвентаризація? Для того, щоб порівняти залишкову вартість таких ОЗ в бухгалтерському і податковому обліках.
Якщо бухгалтерська залишкова вартість ОЗ (без урахування переоцінки) менша, ніж податкова різниця, що виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт ОЗ із застосуванням «прямолінійного» методу нарахування амортизації протягом 20 податкових (звітних) кварталів та зменшує фінансовий результат до оподаткування за відповідний податковий (звітний) період.
Якщо бухгалтерська залишкова вартість ОЗ (без урахування переоцінки) більша, ніж податкова, при зміні методу нарахування амортизації на «виробничий» метод при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток застосовується балансова (залишкова) вартість основних засобів, розрахована відповідно до вимог розділу III ПКУ.
По-третє, податкова амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх модернізацією, реконструкцією, добудовою, дообладнанням та консервацією. Відповідні зміни внесено до пп. 138.3.1 ПКУ і вони теж діють з 23.05.2020 р.
Нагадаємо, що до прийняття Закону №466 такої норми в ПКУ не було. Тому податківці по-різному роз’яснювали, що робити з амортизацією в таких випадках. А саме:
- за одним роз'ясненням – амортизація в податковому обліку не нараховується, якщо ОЗ не використовується (без яких-небудь інших умов);
- за іншим – нарахування податкової амортизації у разі консервації (або невикористання) ОЗ прив’язане до бухгалтерської амортизації.
Тепер в ПКУ є однозначна норма, і застосовувати її теж доведеться буквально. Тобто, на нашу думку, якщо частину місяця ОЗ використовувався, а частину ні (у зв’язку зі зазначеними заходами), амортизацію доведеться розраховувати пропорційно.
По-четверте, у ПКУ встановлюються нові правила прискореної амортизації.
За п. 43-1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ на період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо ОЗ:
- четвертої групи (машини та обладнання) та п’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;
- третьої групи (передавальні пристрої) та дев’ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п’ять років.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.
ОЗ мають одночасно відповідати таким вимогам:
- введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2030 року;
- не були у використанні.
При цьому такі ОЗ повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
Якщо такі умови будуть порушені, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний:
- збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
- зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до пункту 138.3 ПКУ за відповідні податкові (звітні) періоди.
Облік капіталізації процентів
Новою нормою абз. 6 пп. 138.3.2 ПКУ приведено податковий облік процентів у відповідність до бухгалтерського обліку.
Для цілей розрахунку різниці за пп. 140.2 ПКУ платник податків буде зобов’язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) відповідно до положень МСФЗ або ПСБО.
Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість необоротних активів будуть враховуватися при розрахунку суми перевищення відповідно до пп. 140.2 ПКУ у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів ОЗ.
Увага! За п. 53 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ правила обліку процентів, передбачені абз. 1 пункту 140.2 ПКУ, застосовуються з 1 січня 2021 року до всіх кредитів, позик та інших боргових зобов’язань, що обліковуються на балансі платника податків станом на 1 січня 2021 року.
Отже, з 01.01.2021 р. за новою редакцією п. 140.2 ПКУ для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 ПКУ, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до НП(С)БО або МСФЗ до моменту введення відповідного активу в експлуатацію) понад 30% суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.
Об’єкт оподаткування, який згадується в цій нормі, визначатиметься згідно зі ст. 134 ПКУ з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:
- від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
- різниці, визначеної п. 140.2 ПКУ.
Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого цього пункту, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшуватиметься на всю суму процентів, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.
Зверніть увагу: до суми процентних витрат, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Отже, платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначатиме частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу.
Коли це нове правило не застосовуватиметься?
Норми п. 140.2 ПКУ не застосовуватимуться та фінансовий результат до оподаткування не збільшуватиметься на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до П(С)БО та МСФЗ та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію.
Норми цього пункту не застосовуватимуться до фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю.
Коригування, передбачені п. 140.2 ПКУ, не здійснюватимуться і щодо суми процентів, визнаних такими, що не відповідають принципу «витягнутої руки».
Якщо операція з нерезидентом, за якою сплачують проценти, є контрольованою, діятиме окреме правило. У разі перевищення суми процентних витрат за контрольованими операціями над рівнем, визначеним відповідно до принципу «витягнутої руки», положення цього пункту застосовуються до суми процентних витрат, що відповідають принципу «витягнутої руки». При цьому таке правило застосовуватиметься за наслідками звітного (податкового) року.
Різниця щодо резерву очікуваних кредитних збитків
У податкову різницю щодо дебіторської заборгованості (ст. 139 ПКУ) з 23.05.2020 р. додали норму щодо резерву очікуваних кредитних збитків. Цей резерв створюється за МСФЗ 9.
Кредитний збиток – різниця між передбаченими договором грошовими потоками, що належать організації, і грошовими потоками, які вона очікує отримати. Тобто це уточнення буде впливати на застосування податкових різниць платниками податку на прибуток, які складають фінзвітність за МСФЗ.
Механізм застосування податкової різниці такий:
– Фінрезультат буде збільшуватися на суму витрат на резерв очікуваних кредитних збитків та на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад цей резерв.
– Фінрезультат буде зменшуватися:
- на суму коригування резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до МСФЗ;
- на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.
Зменшення об’єкта оподаткування – нові пропозиції
У п. 140.4 ПКУ з’явилися нові позиції щодо зменшення об’єкта оподаткування.
Частина з них стосується дивідендів або інших доходів в капіталі нерезидентів. А саме, з 01.01.2021 р. фінрезультат до оподаткування зменшуватиметься на суму нарахованих доходів:
- у вигляді дивідендів, що підлягає виплаті на його користь від контрольованої іноземної компанії в межах, що не перевищує суму, на яку збільшувався об’єкт оподаткування відповідно до пп. 134.1.7 ПКУ. Норми цього підпункту можна буде застосовувати за результатами звітного року, тобто у річній декларації (пп. 140.4.2 ПКУ);
- від участі в капіталі нерезидентів (у тому числі контрольованих іноземних компаній) та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від такого нерезидента, за умови, що доля участі в капіталі нерезидента становить щонайменше 10% протягом календарного року та такий нерезидент не входить до переліку держав (територій), визначених відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ (крім держав (територій), з якими є чинні міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування доходів) (пп. 141.4.3 ПКУ).
Проте щодо дивідендів від КІК обрати зменшення можна бути лише один раз, тобто або за пп. 140.4.2 ПКУ, або за пп. 140.4.3 ПКУ.
Увага! Користування правом на зменшення фінрезультату прямо залежить від розміру долі участі резидента в капіталі нерезидента. Тобто, якщо немає 10% в статутному капіталі – немає і права на зменшення. Проте, якщо в майбутньому така доля збільшиться, за таке зменшення за попередні роки можна поборотися.
Якщо у попередніх звітних (податкових) періодах (з урахування строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ) дивіденди фактично сплачувались нерезидентом на користь резидента в період до досягнення таким резидентом календарного року безперервного володіння участю в капіталі нерезидента і такий дохід підлягав оподаткуванню, то резидент має право подати уточнюючу податкову декларацію за відповідні попередні звітні (податкові) періоди та застосувати положення цього підпункту після досягнення одного року безперервного володіння часткою в капіталі відповідного нерезидента, якщо виконуються інші умови, за яких дозволяється коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого доходу у вигляді дивідендів.
Також змінами передбачено 3 01.01.2021 р. зменшення фінрезультату правонаступником на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:
- приєднання, злиття, перетворення – у періоді затвердження передавального акта;
- поділу, виділу – у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.
30%-різниця при придбанні товарів, робіт, послуг в неприбуткових організацій та нерезидентів
Нагадаємо, що пп. 140.5.4 ПКУ вимагає збільшення фінрезультату на 30% вартості товарів, робіт, послуг, які були придбані в неприбуткових організації та в «низько податкових» нерезидентів. Про це можна прочитати тут.
Для платників податку на прибуток окремим абз. 7 пп. 140.5.4 ПКУ встновлено, що коригування фінрезультату у розмірі 30% вартості товарів здійснюються за результатами звітного року. Тобто такі різниці відображаються у декларації з податку на прибуток за податковий рік. Таке правило діяло й раніше, але на підставі УПК від 14.11.2018 р. №887.
Така ж зміна вноситься і щодо різниці про нарахування на користь нерезидентів роялті.
30%-різниця щодо експорту нерезидентам майна
За новим пп. 140.5.5-1 ПКУ з 23.05.2020 р. платники податку на прибуток повинні будуть збільшити свій фінрезультат на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ, реалізованих на користь «низько податкових» нерезидентів).
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання Звіту про контрольовані операції.
Якщо цю процедуру ви здійснили, але виявилось, що ціна реалізації є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між цими цінами.
Ділова мета – новація в операціях з нерезидентами
Не сказати, щоб це була зовсім новація, адже і раніше в пп. 14.1.231 ПКУ згадка про ділову мету була. Але з 23.05.2020 р. маємо:
1) розширене визначення того, що ж таке «ділова мета». Воно наводиться у нових абзацах пп. 14.1.231 ПКУ.
Для цілей оподаткування вважається, що операція не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:
- головною ціллю або однією із головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
- в зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб;
2) нову податкову різницю, яка прямо прописує порядок застосування ознаки «ділової мети» платником податку на прибуток.
За новим пп. 140.5.15 ПКУ передбачено збільшення фінрезультату на суму витрат, понесених платником податків на користь нерезидентів, якщо такі операції не мають ділової мети!
Нововведення «підсолоджується» двома нормами:
- обов’язок доведення таких обставин покладається на контролюючий орган,
- якщо платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість таких витрат, а також відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 ПКУ, такі інші коригування не здійснюються.
Але, як це вже є наразі з «принципом витягнутої руки», зрозуміло, що доводити «ділову мету» доведеться, насамперед, самому платнику податку на прибуток. Винятками будуть лише ті, в кого операцій з придбанням від нерезидентів не буде або хто взагалі не застосовує податкові різниці.
Різниці щодо безоплатного надання майна, робіт або послуг
До 23.05.2020 року, якщо платник податку на прибуток комусь надавав щось безоплатно, він збільшував фінрезультат до оподаткування за правилами, встановленими пп. 140.5.9 – 140.5.10 ПКУ.
Тепер до цих різниць пропонуються ще два винятки:
- сплату банком обов’язкових зборів відповідно до Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- сплату платниками податку інших платежів, здійснення яких є обов’язковою умовою для проведення професійної діяльності відповідно до законодавства України.
Із банками все зрозуміло. А щодо другого винятку, то це випадок, коли, наприклад, юрособа сплачує членські внески до організації, членство у якій пов’язано із господарською діяльністю. Щоправда, цей зв'язок ще треба буде довести (сплата внесків повинна бути обов’язковою і передбачена законом).
Різниця щодо визнаних штрафних санкцій: коло дії розширюється
У пп. 140.5.11 ПКУ з 23.05.2020 р. теж було внесено зміни.
За ними платники податку на прибуток будуть збільшувати фінрезультат не тільки на суму неустойки (штрафів) за цивільно-правовими договорами, але й відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди).
До того ж така вимога буде поширюватися на ЗЕД-діяльність.
Також доведеться збільшувати свій фінрезультат ще на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства. Нагадаємо, що раніше за роз’ясненнями податківців такої потреби не має.
Різниця щодо переходу зі спрощеної системи на загальну
Виключено норму пп. 140.5.12 ПКУ щодо збільшення фінрезультату на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі.
Отже, з 23.05.2020 р. частина доходів ЮО, які змінили систему оподаткування і стали платниками податку на прибуток, не оподатковуватиметься. Відвантажили, будучи «єдинником» і не сплатили з такого доходу податок – не сплачуватимете такий податок і коли отримаєте оплату під час перебування на загальній системі.
Зауважимо, Законом №466 введено нове правило щодо оподаткування доходів нерезидентів у негрошовій формі. Про це докладно ми розглянемо в коментарі до листа ДПС щодо особливостей заповнення декларації після змін.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!