Мінфін наказом від 10.12.2021 №661 затвердив Узагальнюючу податкову консультацію. Вона присвячена проблемі визначення, коли дебіторську заборгованість визнати в податковому обліку як безнадійну. Та чи є різниця при цьому, хто є боржником - юридична або фізична особа?
Чому виникла потреба в УПК №661?
Це слушне питання. Адже і до цього якось платники податків самі визначали, яка заборгованість в їх обліку є безнадійною. І знали про окремі правила, які існують щодо цього в стандартах бухобліку і в ст. 14 ПКУ.
Справа в тому, що, як нагадують фахівці Мінфіну, з 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ). Він не лише докладно прописав, коли боржника визнають банкрутом, а й встановив деякі нові правила щодо цього.
Нагадаємо, що за національними бухгалтерськими стандартами безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності (п. 4 П(С)БО 10).
Визначення, як бачимо, дуже коротке і передбачає прийняття власного рішення керівником підприємства – кредитора. Адже визначити, чи впевнений він у тому, що борг не повернуть, і на чому ґрунтується його впевненість може лише він сам.
У пп. 14.1.11 ПКУ наведено ознаки, за якими заборгованість визнається безнадійною. Нагадаємо частину з них (кредити банків наразі не розглядатимемо).
Отже, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;
и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов’язання є недійсними.
Кожна зі зазначених підстав може призвести до визнання заборгованості безнадійною в податковому обліку. Але Мінфін зробив наголос на підкресленій нами нормі пп. Ґ пп. 14.1.11 ПКУ. Адже, як ми побачимо далі, вона застаріла і вимагає приведення у відповідність до іншого чинного законодавства.
Вона, по суті, говорить наступне. Списати як безнадійну можна дебіторку:
- якщо боржник юрособа: якщо вона прострочена більше ніж на 180 днів (тобто строк давності ще не минув, проте строки погашення вже порушені) і якщо її сума не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство.
Увага! Раніше такий розмір становив 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Але Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким було визначено цей розмір, було скасовано. А КУзПБ, який прийшов натомість, такого розміру не містить. Тому, як слушно заявляє Мінфін в УПК №661, зараз цей розмір не встановлено. І, як наслідок, цю причину для списання дебіторки, якщо боржник юрособа, зараз застосовувати не можна!
- якщо боржник фізособа: якщо заборгованість прострочена на понад 180 днів і якщо її розмір не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб)
Увага! Саме законодавчо затверджена процедура банкрутства фізосіб вже існує! І затвердив її КУзПБ. Мінфін нагадує, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 115 кн. ІV цього Кодексу боржник-фізособа має право звернутися до господарського суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Тому Мінфін доходить висновків: якщо причина списання дебіторки - це неплатоспроможність боржника, щодо фізосіб-боржників (в тому числі ФОП) борги можна списувати в межах 30 МЗП (зараз це 195 000 грн), якщо має місце прострочення понад 180 днів. А от щодо списання боргів юросіб-боржників в податковому обліку доведеться застосовувати решта варіантів, зазначених у пп. 14.1.11 ПКУ – пп. Ґ вже для них не діє.
Гаразд, і що далі?
Для бухобліку, як і раніше, норми ПКУ не застосовуються. Тому, що списувати в бухобліку як безнадійну заборгованість, як і раніше, визначає керівник підприємства.
Але списання відбувається за рахунок резерву сумнівних боргів. Звісно, якщо його було створено, як цього вимагає п. 7 П(С)БО 10. При створенні резерву визнаються інші операційні витрати, а при списанні заборгованості за рахунок резерву – відбувається зменшення такого резерву (тобто ця операція вже не впливає на розмір фінансового результату). Докладно про бухоблік такої операції ми розповідали тут і тут.
А далі переходимо до податкового обліку платників податку на прибуток.
Якщо ви не застосовуєте податкові різниці, то все вищезазначене не для вас. Для вас на розмір об'єкта оподаткування впливає те, що ви визначили в бухобліку.
А от якщо ви застосовуєте податкові різниці, то вам доведеться проводити коригування, передбачене ст. 139 ПКУ щодо створення і використання резерву сумнівних боргів, а також щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості. У вас створення резерву збільшує фінрезультат, а зменшує його – використання резерву на списання безнадійної дебіторки. Але при цьому доведеться застосовувати наведені нами вище норми пп. 14.1.11 ПКУ, щоб дізнатися, яку дебіторку можна вважати безнадійною.
Наприклад, якщо ви маєте боржника-фізособу, який не платить понад 180 днів і сума боргу менша за 195 000 грн, цей борг можна списати як безнадійний, не чекаючи на рішення суду про визнання такого боржника банкрутом. І в податковому обліку таке списання зменшить об’єкт оподаткування податком на прибуток.
А от якщо ваш боржник – юрособа, то цей варіант для списання, принаймні, в податковому обліку для зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, не підходить. В такому випадку треба застосовувати іншу підставу для списання. Наприклад, отримати рішення суду про визнання боржника банкрутом (якщо його майна не вистачить для погашення вам боргу). Або (якщо ви не бажаєте звертатися до суду) – дочекатися спливу строку позовної давності.
Але пам’ятайте: прощення боргу не призведе до визнання дебіторки безнадійною – такої підстави у пп. 14.1.11 ПКУ немає!
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!