• Посилання скопійовано

В яких випадках і в якому розмірі виплачується вихідна допомога у разі звільнення?

Працівники, яких звільнено не за власним бажанням або якщо їх звільнення спричинене умовами, що від них не залежать, мають право на вихідну допомогу. Її завданням є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи

В яких випадках і в якому розмірі виплачується вихідна допомога у разі звільнення?

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що, на жаль, у сьогоднішніх реаліях звільнення не за власним бажанням стає буденністю, тож для захисту працівника у разі втрати місця роботи функціонує такий інструмент, як вихідна допомога. Вихідна допомога – це державна гарантія, яка полягає у грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами.

Підстави та розмір виплати вихідної допомоги визначено у ст. 44 КЗпП.

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у разі:

  • відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
  • у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників,  виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 1 ст. 40 КЗпП);
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП), у разі неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП).

У розмірі двох мінімальних заробітних плат:

– у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП).

У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку:

– внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ст. 38 і 39 КЗпП).

У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток:

– у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП (припинення повноважень посадових осіб).

Джерело: Державна служба з питань праці

Рубрика: Праця та соціальний захист/ЄСВ, соціальний захист

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «ЄСВ, соціальний захист»