Відразу зазначимо, що події, про які йтиметься далі, сталися до прийняття Податкового кодексу України. Втім, це не надто впливає на суть проблеми.
Так, протягом квітня ― червня 2009 року ТОВ обчислювало земельний податок відповідно до ст. 7 Закону України від 03.07.92 р. №2535-ХІІ «Про плату за землю» (чинного на час виникнення спірних відносин) у розмірі 1% від грошової оцінки землі.
Податковий орган визнав розмір податку надто малим. Адже пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 р. №944/944 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено розмір земельного податку ― 3% від грошової оцінки землі.
У результаті після проведення камеральної перевірки складено податкове повідомлення-рішення, яким донараховано ще по 2% податку з кожного платежу.
Як не дивно, оскільки перша та апеляційна інстанція стали на бік платника земельного податку, ВАСУ визнав дії ДПІ правомірними.
Згідно з чинним на 2009 рік законодавством ставки податку визначалися саме Законом про плату за землю. І змінювати їх можна було лише внесенням змін до цього Закону. З іншого боку — сільські, селищні, міські ради мали виключну компетенцію щодо затвердження, відповідно до Закону, ставок земельного податку.
Тож виникає запитання: можливо, податковий орган був правий, визначаючи розмір земельного податку на рівні податку, встановленого Київською міською радою?
Верховний суд України вважає, що земельний податок є загальнодержавним податком, ставки, порядок обчислення і сплати якого можуть встановлюватись і змінюватись виключно Законом про плату за землю.
Органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями диференціювати та затверджувати ставки земельного податку в межах, встановлених цим законом. Як установили суди, ТОВ є землекористувачем земельної ділянки комунальної власності, грошову оцінку якої встановлено. ДПІ, приймаючи повідомлення-рішення, керувалася рішенням міськради, яким встановлено земельний податок у розмірі вищому, ніж передбачено Законом №2535-ХІІ, що є порушенням податкового законодавства.
Водночас цей висновок є важливим і нині. Адже, з одного боку, розмір земельного податку вже встановлено ПКУ, а Закон про місцеве самоврядування і надалі дозволяє сільським, селищним, міським радам затверджувати ставки земельного податку відповідно до Податкового кодексу. І ключовим моментом тут буде саме «...відповідно до Податкового кодексу України», яким і надалі сільським, селищним та міським радам надано право диференціювати та затверджувати ставки земельного податку, в межах ставок, встановлених ПКУ. Та й рішення органів місцевого самоврядування тепер оприлюднюються та набирають чинності в порядку та у строки, передбачені п. 271.2 ПКУ (Постанова ВСУ від 12.11.2013 р. Справа №21-299а13).