Податківці у підкатегорії 201.04.02 ЗІР підкреслили, що згідно з пп. 4 п. 2 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 № 449, обчислення сум ЄСВ фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).
Базою нарахування ЄСВ для фізичних осіб на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Пунктом 164.1 ПКУ встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. ІV ПКУ, згідно з яким чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Відповідно до пп. 177.5.1 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з п. 177.10 ПКУ, на підставі яких здійснюється заповнення податкової декларації.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (пп. 177.5.3 ПКУ).
Відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платники ЄСВ, зокрема, зобов’язані подавати звітність про нарахування ЄСВ у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки та порядку, встановлені ПКУ.
Згідно з пп. 1 п. 6 розд. І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну від 02.10.2015 № 859 (далі – Наказ № 859), фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування формують та подають додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1) у складі податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом № 859 (далі – Декларація), яка подається платниками, за звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.
Водночас п. 57.1 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ визначається Законом № 2464, в частині адміністрування – ПКУ, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову політику (ч. 4 ст. 8 Закону № 2464).
Законом № 2464 не визначено терміну проведення остаточного розрахунку ЄСВ фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування, проте оскільки зазначена категорія осіб подає звітність у складі Декларації у строки та порядку, встановлені ПКУ, то на них, відповідно, поширюються загальні норми п. 57.1 ПКУ, оскільки зазначене не суперечить ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 та відповідає приписам ч. 4 ст. 8 Закону № 2464.
Враховуючи вищевикладене, суми ЄСВ, сплачені фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками при остаточному розрахунку ЄСВ за календарний рік, який обчислюється згідно з даними, зазначеними у Декларації.
Платники формують та подають Додаток ЄСВ 1 у складі Декларації до 1 травня року, наступного за звітним, та сплачують ЄСВ протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.