Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінфін відповів на запит щодо витрат на купівлю-продаж інвалюти.
Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати» (накази Мінфіну від 29.11.99 р. №290 і від 31.12.99 р. №318 відповідно) доходами чи витратами від купівлі-продажу інвалюти визнається різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ Мінфіну від 30.11.99 р. №291), додатна різниця відображається за кредитом субрахунка 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти», а від’ємна різниця — за дебетом субрахунка 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».
Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов’язані з купівлею-продажем валюти.
Отже, витрати, пов’язані з купівлею-продажем інвалюти, відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (наказ Мінфіну від 31.03.99 р. №87), включають до статті «Інші операційні витрати» (ряд. 090) Звіту про фінансові результати (форма №2).
