Дисконтування дебіторської заборгованості як фінансового активу

Фінансові активи

Облік фінансових інструментів регулюється П(С)БО 13. Необхідні нам визначення фінансового активу та фінансового інструменту містяться у п. 4 П(С)БО 13.

Фінансовий інструмент — це контракт, який одночасно призводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Зазвичай цей контракт є взаємовігидним для сторін. Власне ця взаємна вигода і є причиною його укладення.

Фінансовий актив – це:

• грошові кошти та їхні еквіваленти;
• контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства. Під це визначення підпадають: депозити у банках, дебіторська заборгованість, позики видані, облігації придбані, векселі отримані тощо;
• контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах (дериватив);
• інструмент власного капіталу іншого підприємства (акції інших підприємств тощо).

Фінансовий актив, призначений для перепродажу – це фінансовий актив, придбаний з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових змін його ціни та/або винагороди посередника. Фінансові активи, що призначені для перепродажу (торгівлі), оцінюються за справедливою вартістю. Торгівля, як правило, означає активне і систематичне придбання та продаж фінансових інструментів, які використовуються з метою отримання прибутку від короткострокових коливань цін або маржі дилера. Тобто прибуток від торгівлі фінансовими активами передбачається отримувати за рахунок зміни вартості самого активу. Такими активами можуть бути банківські метали, інвестиційні монети, акції тощо.

Ми зараз розглянемо лише ті фінансові активи, що утримуються для отримання прибутку від сплати відсотків на основну суму, за умови її повернення. Як правило, такі активи утримуються довгостроково. Класичним прикладом вказаного фінансового активу є довгострокова дебіторська заборгованість (процентна або безпроцентна), векселі отримані тощо.

Оцінка фінансового активу за амортизованою собівартістю

Цілком очевидно, що фінансовий актив відображається у балансі у того підприємства, яке має право отримати кошти за ним (п. 10 П(С)БО 13). При цьому часто такий актив не змінює свою оцінку і списується в разі погашення дебіторської заборгованості (або внаслідок її визнання безнадійною).

Але існує спеціальне правило. Фінансовий актив оцінюють за амортизованою собівартістю, якщо він утримується до погашення та має граничний термін погашення, а також виконуються одночасно дві умови (див. схему).

До таких фінансових активів належать, зокрема:

• депозити у банках;

• векселі отримані;

• позики видані;

• облігації придбані;

• дебіторська заборгованість (включаючи торговельну дебіторську заборгованість).

Для оцінки фінансових активів за амортизованою вартістю застосовується поняття «ефективна ставка відсотка» (п. 4 П(С)БО 12). Це ставка, на основі якої здійснюється дисконтування очікуваного потоку майбутніх грошових платежів або надходжень протягом очікуваного терміну дії (існування) фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього фінансового інструменту.

Ефективна ставка відсотка використовується під час первісного визнання фінансового інструменту в бухобліку та забезпечує однаковий рівень дохідності (витратності) шляхом рівномірного розподілу доходів і витрат на всі періоди протягом строку дії фінансового інструменту. Ця ставка застосовується для:

• визнання процентних доходів (витрат) за фінансовим інструментом;
• оцінки фінансових інструментів, що обліковуються за амортизованою собівартістю (кредитів, депозитів, боргових цінних паперів);
• обчислення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків для розрахунку зменшення корисності фінансових активів.

Процес дисконтування фінансового активу за методом ефективної ставки відсотка краще розглянути на прикладі.

Приклад. Підприємство А видало підприємству Б вексель номінальною вартістю 1049000 грн строком на 10 років. За цими умовами продисконтуємо вексель та покажемо відображення в обліку відповідних операцій.

Тут мається на увазі дисконтування довгострокової дебіторської заборгованості підприємства А перед підприємством Б за виданим векселем (у підприємства Б зроблено запис Дт 182 Кт 361). У підприємства А ця заборгованість є кредиторською: Дт 631 Кт 511.

Відповідно до п. 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Визначення ставки дисконту — найскладніший момент у дисконтуванні грошових потоків. Кожне підприємство розраховує її самостійно. Розрахунок ставки дисконту пов'язаний з багатьма припущеннями. Зазвичай ставку дисконту розраховують фінансисти, якщо вони є у штаті підприємства. За їх відсутності ставку дисконту доведеться розраховувати бухгалтеру або можна звернутися до спеціалізованих підприємств, фахівців, зокрема, до аудиторів.

Для розрахунку ставки дисконту застосовують різні методи. Найпростіший з них — коли для ставки дисконту береться ставка відсотка за кредитами, які може отримати таке підприємство на певний період. Наприклад, якщо строк погашення дебіторської заборгованості – 10 років, то і для ставки дисконту береться ставка відсотка за десятирічним кредитом для цього підприємства, який воно може отримати в банку.

Щоправда, ставка дисконту, визначена таким способом, є доволі приблизною. Наприклад, для двох сум дебіторської заборгованості ризики неповернення можуть бути різними. Тож для дисконтування більш ризикованої заборгованості потрібно застосовувати вищу ставку дисконту, ніж для менш ризикованої. З цією метою стандартну ставку відсотка за кредитами потрібно коригувати з огляду на ризик, в даному випадку – ризик щодо отримання платежу за векселем від підприємства А.

Отже, в даному випадку можна орієнтуватися на ставки за банківськими кредитами, що надаються на умовах, наближених до умов, на яких отримано вексель. Також слід враховувати, що чим пізніше надійдуть кошти, тим вищий дисконт застосовується до них.

Найпоширеніша формула для дисконтування така: майбутня вартість активу – дебіторської заборгованості за векселем (FV) дорівнює добутку його теперішньої вартості – номіналу (PV) на одиницю плюс ставка дисконтування (i), що возведений у ступінь за числом періодів, за які нараховуються відсотки (n).

Отже, продисконтуємо дебіторську заборгованість підприємства Б за векселем, яка підлягає погашенню підприємством А через n = 10 років в сумі FV = 1049000 грн – це майбутня вартість заборгованості. Ставку дисконтування (i) підприємство Б визначило за умовами надання кредитів на 10 років у тому банку, у якому воно обслуговується: і = 10% річних (умовно), або 0,1.

За цією формулою теперішня вартість заборгованості становить:

PV = 1049000 грн/ 1+0,1)¹⁰ = 1049000 грн/ (1,1*1,1*1,1*1,1*1,1*1,1*1,1*1,1*1,1*1,1)= 1049000 грн /2,59374246 = 404434,91 грн.

Витрати від дисконтування дебіторської заборгованості за векселем відображають на субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» в момент отримання векселя:

Дт 182 Кт 361 – 404434,91 грн – дисконтована вартість отриманого векселя;

Дт 952 Кт 361 – 644565,09 грн – різниця між номінальною та дисконтованою вартістю дебіторської заборгованості.

Далі підприємство Б нараховує відсотки за дисконтованою заборгованістю. Нараховані відсотки пропонуємо відносити до доходу на кредит субрахунку 746 «Інші доходи» у кореспонденції з дебетом субрахунку 182. Відсотки нараховуються щомісяця. Таким чином, при дисконтуванні виникають фінансові витрати, пов’язані зі знеціненням майбутніх грошей, проте надалі вони поступово компенсуються нарахованими доходами — відсотками.

Наприклад, сума відсотків за перший рік 10-річного періоду становить 404434,91 грн * 10% = 40443,49 грн, за другий рік - 44 487,84 грн, і так далі. За 10 років відсотки нараховуватимуться на всю дисконтовану суму (див. таблицю). На кінець 10-го року на субрахунку 182 обліковуватиметься номінальна вартість векселя, що належить до погашення від підприємства А.

Підприємство А «дзеркально» може дисконтувати свою кредиторську заборгованість перед підприємством Б. При цьому воно може використовувати іншу ставку дисконтування, ніж підприємство Б.

За умови, що ставка дисконтування у підприємства А теж 10%, у підприємства А будуть такі бухгалтерські записи:

Дт 631 Кт 511 на суму 404 434,91 грн – дисконтована вартість кредиторської заборгованості за векселем в момент видачі векселя;

Дт 631 Кт 746 на дисконтовану суму 644 565,09 грн – в момент видачі векселя;

Дт 952 Кт 511 – щомісячне нарахування відсотків на дисконтовану вартість заборгованості. За перший рік нараховано 40 443,49 грн, за другий - 44 487,84 грн тощо.

На кінець 10-го року у підприємства А на субрахунку 511 буде сформовано номінальну вартість виданого векселя, що належить до погашення - 1 049 000,00 грн.

Застосування методу дисконтування до оцінки дебіторської та кредиторської заборгованостей на звітну дату в обліку не змінює номінальну вартість заборгованості і фінансовий результат від цих операцій. Змінюється лише склад витрат та їх розподіл за періодами.

Щодо впливу на об’єкт оподаткування податком на прибуток ДФС у м. Києві у листі від 19.02.2016 р. №3790/10/26-15-11-02-11 зазначає, що різниці, які виникають при коригуванні фінансового результату до оподаткування, встановлені статтями 138-140 ПКУ не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на суму дисконтування довгострокової дебіторської або кредиторської заборгованості. Тобто зазначені операції при визначенні фінансового результату до оподаткування відображаються за правилами бухгалтерського обліку.