Гроші зараз, урожай потім

Форварди, ф'ючерси

Особливості

Форварди і ф'ючерси – це назва договорів постачання, за якими продавець продукції, як правило, отримує попередню оплату до моменту вирощування урожаю, а урожай поставляє покупцеві вже після його вирощування. Причому ф'ючерсний договір є стандартизованим договором. Ціну та кількість продукції фіксують у договорі. Ф'ючерсами торгують на біржі. Для продажу форвардів біржа не потрібна.

Нормативне визначення цих понять наведено в пп. 14.1.45.3 та пп. 14.1.45.4 ПКУ, в Положенні №632.

З позиції оподаткування відповідно до пп. 14.1.45 ПКУ форвардні і ф'ючерсні контракти належать до деривативів – стандартного документа, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

У межах виконання форварду, ф'ючерсу здійснюють такі операції:

1. укладають контракт;
2. сільгосппідприємство-продавець отримує від покупця передоплату за майбутню поставку сільгосппродукції;
3. за отриману передоплату сільгосппідприємство придбаває необхідні ресурси для вирощування (насіння, паливо, добрива тощо);
4. сільгосппідприємство вирощує продукцію і поставляє покупцеві в рахунок виконання контракту і отриманої передоплати;
5. покупець перераховує продавцеві заключну частину оплати за контрактом і контракт закривається.

Відповідно до Iнструкції №291, у бухгалтерському обліку сільгосппідприємства укладений договір (форвардний і ф'ючерсний) обліковують на позабалансовому субрахунку 03 «Контрактні зобов'язання» за сумою контракту. Решту господарських операцій (отримання передоплати, постачання продукції) відображають у загальному порядку, прийнятому для таких операцій.

У податковому обліку показують лише наслідки здійснених у межах контракту операцій. Наприклад, отриману передоплату платник єдиного податку групи 3 включає до складу доходу. Платник ПДВ нараховує податкове зобов'язання.

Переваги

Можливість застрахуватися від подальшого коливання цін на продаж сільгосппродукції. Адже ціна постачання фіксується у момент укладення контракту. Це вигідно сільгосппідприємству, у разі якщо надалі ціна на продукцію впаде.

Простота застосування.

Крім того, вимагати такого способу поповнення посівного гаманця сільгосппідприємства можуть постачальники відповідних ресурсів.

Недоліки

Може бути невигідно, якщо ціна на продаж зросте.

Постачання на умовах форварду, ф'ючерсу стандартизоване – продукція має бути відповідної якості, встановленої кількості, постачатися на визначених умовах (франко-). Відхилення від стандартизованих показників не допускаються.

За користування коштами передоплати може встановлюватися відсоток.

Аграрна розписка

Особливості

Аграрна розписка (АР) – це письмовий документ, договір, оформлений на нотаріальному бланку і посвідчений нотаріусом. Перелік обов'язкових реквізитів, які має містити АР, наведено в ст. 3 Закону про АР (для товарних АР) і в ст. 5 цього Закону (для фінансових АР). За АР сільгосппідприємство зобов'язується взамін раніше отриманих у постачальника товарів, послуг чи навіть коштів (кредитором в цьому разі виступатиме банк) поставити цьому постачальнику (кредитору) вирощену сільгосппродукцію (товарна АР) чи сплатити кошти (фінансова АР). Тобто спершу постачальник на підставі звичайного договору постачання, купівлі-продажу поставляє сільгосппідприємству товари чи послуги або надає кошти (банк). А потім сільгосппідприємство виписує АР, якою передбачається погашення заборгованості за первісним договором постачання чи купівлі-продажу.

Важливо!

АР використовуються тільки в операціях з сільгосппродукцією (див. ст. 2 Закону про АР). Причому тільки на фінансування робіт з вирощування урожаю в рослинництві. Таким чином, боржником за АР може бути будь-яка особа, яка вирощує сільгосппродукцію, як юрособа, так і ФОП. По-друге, видавати АР можуть тільки особи, які мають право власності на земельну ділянку сільгосппризначення або право користування такою земельною ділянкою на законних підставах для здійснення виробництва сільгосппродукції.

Виписана АР посвідчується нотаріусом і заноситься до реєстру АР, після чого передається сільгосппідприємством кредитору. Причому АР обов'язково забезпечується заставою майбутнього врожаю сільгосппродукції, вирощування якої фінансується посередництвом системи АР (див. ст. 1 та 7 Закону про АР). Суть застави – отримання кредитором права у разі невиконання боржником (сільгосптоваровиробником) зобов'язання за АР задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого врожаю (сільгосппродукції). Позаяк заставлений майбутній врожай вирощується на земельних ділянках, то, щоб зафіксувати місцезнаходження ділянок і врожаю на ньому, у АР ретельно прописують дані про земельні ділянки: кадастрові номери, площі, документи, на підставі яких сільгосппідприємство користується ділянками.

Особливості АР визначені Законом про АР.

Первісний кредитор має право передати отриману від боржника (сільгосппідприємства) АР іншій особі. Тоді ця інша особа набуває прав і обов'язків кредитора за АР (ст. 11 Закону про АР).

Кредитор та/або залучені ним особи мають право спостерігати за процесом вирощування майбутнього урожаю. У разі виявлення порушень технології вирощування кредитор має право скласти акт про порушення технології виробництва та вимагати від боржника усунути порушення. Якщо зафіксовані в акті вимоги не будуть виконані, кредитор має право з метою порятунку майбутнього врожаю самостійно або із залученням третіх осіб доростити майбутній врожай з дотриманням відповідних технологічних процесів.

Насамкінець АР виконуються шляхом здійснення поставки боржником кредитору сільгосппродукції, зазначеної в АР (товарні АР), або шляхом перерахування боржником коштів на банківський рахунок кредитора, реквізити якого наводяться в АР (фінансові АР). Після виконання АР кредитор робить на ній напис «Виконано», скріплює власним підписом (печаткою за наявності) і повертає погашену АР боржнику. Останній звертається до нотаріуса для внесення запису про виконання АР до відповідних реєстрів. На цьому процедура фінансування за системою АР закінчується.

У бухгалтерському та податковому (податок на прибуток, ЄП групи 3, ПДВ) обліку сільгосппідприємство у загальному порядку відображає господарські операції отримання від кредитора товарів, послуг, коштів, а потім постачання сільгосппродукції, повернення коштів. Виписану АР показує на позабалансовому субрахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані». Після погашення АР списується з цього субрахунку. Причому виписування АР та її погашення на податковий облік сільгосппідприємства не впливають.

Аграрні розписки і ПДВ

Порядок оподаткування цим податком операцій із застосуванням АР розглянуто, приміром, у листах ДФСУ від 06.10.2016 р. №32818/7/99-99-15-03-02-15 (див. «ДК» №43/2016, коментар «ДК») та від 22.07.2016 р. №15912/6/99-99-15-03-02-15, в IПК ДФСУ від 23.02.2018 р. №736/6/99-99-15-03-02-15/IПК, від 04.10.2018 р. №4289/5/99-99-15-03-02-15/IПК. Тезово:

– АР віднесені до категорії валютних цінностей як боргові розписки (нарівні з, наприклад, коштами), а такі операції не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.4 ПКУ. Тому ані видача, ані погашення, ані відступлення АР одним кредитором іншому не є об'єктом оподаткування ПДВ;

– базою оподаткування є договірна вартість товарів/послуг, яка фактично визначається сумою, яка сплачується за фінансовою АР, чи вартістю товарів, що поставляються за товарною АР (див. п. 189.7 ПКУ);

– дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг визначається за правилом першої події – надходження коштів чи відвантаження товарів (оформлення документа на послуги);

– дзеркально виникає право на податковий кредит – за датою списання коштів чи датою отримання товарів/послуг.

Переваги

Можливість залучити ресурси для посівної і одночасно забезпечити збут майбутнього урожаю. Постачальники ресурсів охочіше нададуть такі ресурси під АР.

Недоліки

Постачальник ресурсів (кредитор за АР) набуває право контролювати хід вирощування урожаю і в разі недотримання технології вирощування дорощувати врожай самостійно.

Неможливість видати АР під урожай, що вирощується на земельних ділянках без належного документального оформлення.

Кількість урожаю, що поставляється на виконання АР, погоджується в самій АР. Це може бути не зовсім вигідно для сільгосппідприємства у разі зростання цін на сільгосппродукцію.

Банківський кредит

Особливості

Між банком і сільгосппідприємством укладається договір банківського кредиту, за яким банк надає кошти сільгосппідприємству, а останнє зобов'язується повернути їх зі сплатою відсотків.

Є різні види банківських кредитів. Наприклад, під заставу майна, цільові, нецільові, з різними строками, способом погашення, різними ставками відсотків тощо. Здебільшого сільгосппідприємства отримують цільовий кредит на придбання чітко визначеного майна, сільгосптехніки, під заставу.

У бухобліку сільгосппідприємства отримані кредити відображають на рахунках:

• 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» – короткострокові кредити (отримані строком до року);
• 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті» – довгострокові кредити (отримані строком понад рік);
• 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті» – поточна заборгованість за довгостроковими кредитами.

Отримання кредиту: Д-т 311 К-т 601, 501. Повернення кредиту: Д-т 601, 611 К-т 311.

Нарахування відсотків: Д-т 951 «Відсотки за кредит» К-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». Сплата відсотків: Д-т 684 К-т 311.

Банківські кредити: податковий облік

У податковому обліку банківські кредити не відображають. А відсотки включаються до складу витрат у бухгалтерському обліку, а отже, зменшують фінансовий результат, який є основою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ. Податкових коригувань для відсотків ПКУ не встановлює, окрім сплати відсотків на користь пов'язаних осіб нерезидентів (див. п. 140.2, п. 140.3 ПКУ). Податкове зобов'язання з ПДВ на відсотки не нараховується (пп. 196.1.5 ПКУ). А тому й питання з податковим кредитом стосовно суми відсотків не виникає.

Переваги

Відносна простота отримання і наявність великої пропозиції на ринку кредитування. Якщо кредит не отримаєте в одному, другому, третьому банку, то в четвертому вже точно його вам дадуть.

Банківський кредит можна назвати найпростішим способом отримання потрібних для посівної коштів.

Недоліки

Необхідність сплачувати відсотки за користування кредитом. А це додаткове фінансове навантаження. Отримавши одну суму грошей, мають повернути більшу.

У багатьох випадках право власності на придбане за кредитні кошти майно може залишатися за банком до моменту повного погашення кредиту. Може статися, що платили-платили кредит, а в підсумку трішки недоплатили – і майно назавжди залишиться у власності банку.

Або ж інше майно буде у заставі банку до повного погашення кредиту. Таким чином, сільгосппідприємство матиме обмежене право розпоряджатися таким майном. А у разі неповернення кредиту банк може звернути на нього стягнення.

Товарний кредит

Особливості

З позиції ЦКУ – це продаж товару в кредит, що передбачено ст. 694, 695, 697 ЦКУ.

Товар продають у кредит з відстроченням (після закінчення визначеного строку сплачується повна сума) або з розстроченням платежу (протягом визначеного строку сплачуються періодичні платежі). Ціну на товар встановлюють на день продажу і надалі не змінюють, якщо інше не передбачено договором або законом. На суму проданого в кредит товару договором може встановлюватися нарахування відсотків.

Зверніть увагу!

Поняття товарного кредиту в податковому законодавстві дещо інше. Підпункт 14.1.245 ПКУ висуває такі обов'язкові умови товарного кредиту:

1) має бути нарахування відсотків;

2) право власності має передаватися у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Тобто товарний кредит з погляду податкового законодавства – окремий випадок продажу товару в кредит з погляду ЦКУ.

У бухгалтерському обліку сільгосппідприємство відображає в себе на балансі отримане на умовах товарного кредиту майно після отримання права власності на це майно: Д-т 15, 20 тощо К-т 631. Якщо майно отримане сільгосппідприємством до моменту отримання на нього права власності, його відображають на позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Нараховані відсотки: Д-т 952 К-т 684.

Податковий кредит з ПДВ за придбаними товарами відображається у загальному порядку за правилом першої події – датою списання коштів чи датою отримання товарів/послуг (див. п. 198.2 ПКУ). Причому база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором¹. Таким чином, першою подією буде постачання товарів, а не оплата. Тому на дату відвантаження товару продавцем має бути складено ПН і зареєстровано в ЄРПН. А відтак сільгосппідприємство має право відобразити податковий кредит.

¹ Див. відповідь на запитання в «ЗIР», підкатегорії 101.04: «Який порядок оподаткування ПДВ операцій за договором товарного кредиту?».

Позиція податківців

Якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором.

Роз'яснення ГУ ДФС у Тернопільській області від 20.08.2018 р.

На податковий облік податку на прибуток операції товарного кредиту впливають так само, як і звичайні операції придбання товарів/послуг.

Переваги

Для отримання потрібних ресурсів (наприклад, насіння, добрив тощо) сільгосппідприємство може домовитися безпосередньо з продавцем ресурсів, без залучення посередників (банків тощо). Укладається звичайний договір купівлі-продажу (поставки) з відстроченням чи розстрочкою платежу.

Дуже простий і ефективний спосіб.

Недоліки

Можуть нараховуватися відсотки, що є додатковим фінансовим навантаженням.

У разі прострочення оплати продавець має право вимагати від покупця повернути товар.

Проценти можуть нараховуватися і без факту прострочення. Стаття 694 ЦКУ каже: «Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем». Згідно з ч. 6 цієї статті, до моменту остаточної оплати продавцеві належить право застави на товар. Але договором може бути встановлено перехід права власності на товар після оплати.

Лізинг (фінансовий)

Особливості

Цей спосіб застосовується, якщо сільгосппідприємству потрібно придбати сільгосптехніку чи інше майно, яке належить до основних засобів. У такому разі сільгосппідприємство (лізингоодержувач) укладає з лізингодавцем договір фінансового лізингу, за яким останній придбаває відповідне майно і передає його у користування лізингоодержувачу на визначений строк, за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингові платежі складаються з двох основних частин. Перша відшкодовує вартість майна, друга є платою за користування майном.

Після закінчення договору лізингу лізингове майно може переходити чи набуватися за окрему плату лізингоодержувачем. Або повертається лізингодавцю.

Особливості фінансового лізингу врегульовані насамперед Законом про фінлізинг.

У бухгалтерському обліку отримане в лізинг майно відображають відповідно до норм П(С)БО 14 «Оренда». Сільгосппідприємство-лізингоотримувач показує отримане в лізинг майно в себе на балансі у складі основних засобів:

• Д-т 15 К-т 531 – в частині вартості об'єкта;
• Д-т 641 К-т 531 – в частині податкового кредиту ПДВ;
• Д-т 952 К-т 684 – в частині відсотків за користування об'єктом лізингу.

Надалі отриманий об'єкт лізингу зараховується до складу основних засобів: Д-т 10 К-т 15.

Частину довгострокової заборгованості (що підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу) переведено до складу поточної заборгованості: Д-т 531 К-т 611.

Сплата лізингового платежу:

• Д-т 611 К-т 311 – в частині відшкодування вартості об'єкта;
• Д-т 684 К-т 311 – в частині відсотків.

Отриманий в лізинг об'єкт підлягає амортизації у загальному порядку.

Лізинг – податковий облік

Господарська операція отримання в лізинг майна не впливає на податковий облік податку на прибуток. Але на лізингове майно, зараховане до складу основних засобів, нараховується амортизація. Тому, якщо лізингоодержувач з метою розрахунку об'єкта оподаткування застосовує коригування на податкові різниці, варто застосовувати «амортизаційні» різниці відповідно до п. 138.1 і п. 138.2 ПКУ.

Датою податкового кредиту лізингоодержувача буде дата фактичного отримання об'єкта (п. 198.2 ПКУ). Причому на відсотки у лізинговому платежі ПДВ не нараховується (пп. 196.1.2 ПКУ).

Переваги

Можливість отримати в користування майно (як правило, сільгосптехніку тощо), сплативши невеликий початковий внесок, приміром 10% від повної вартості. Надалі сільгосппідприємство користується майном, сплачуючи періодичні внески протягом одного, двох, трьох тощо років.

На отриманий об'єкт у загальному порядку нараховується амортизація, зменшуючи у платника податку на прибуток об'єкт оподаткування.

Різноманітні пільгові умови для окремих видів майна, які є тільки при отриманні його в лізинг.

Може бути дешевшим від варіанта з отриманням банківського кредиту і придбанням за кредитні кошти потрібного майна.

Недоліки

Право власності на лізингове майно залишається за лізингодавцем. Тож лізингоодержувач може тільки користуватися майном і не може його, приміром, продати.

У разі прострочення лізингового платежу більш як на 30 днів лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 7 Закону про фінлізинг). Наприклад, сільгосппідприємство може сплатити більшу частину лізингових платежів. Але наостанок в результаті прострочення сплати лізингодавець може повернути об'єкт лізингу собі.

Користуватися об'єктом лізингу треба відповідно до його призначення та умов лізингового договору. Наприклад, договір передбачає використання лише лізингоотримувачем. Тому надати таке майно в сублізинг (суборенду) не можна.

Позика (поворотна безпроцентна фінансова допомога)

Особливості

Це кошти, що їх позикодавець надає позичальнику-сільгосппідприємству на певний час. Наприклад, на рік, два, три тощо. Строк встановлюється договором і законодавчо не обмежений. По суті, позику можна надати і на 50, і на 100 років. Але якщо позичальник є платником ЄП групи 3, строк позики варто встановлювати не більше року (див. п. 292.11 ПКУ). Кошти може надавати будь-яка особа – юридична чи фізична. Наприклад, позику може надавати засновник чи пов'язані з ним особи.

Позика – податковий облік

На податковий облік податку на прибуток і ПДВ отримання і повернення позики не впливають. А якщо позичальник є платником єдиного податку групи 3, то для нього сума отриманої поворотної фіндопомоги не включається до складу доходів, тільки якщо її повертають протягом 12 місяців з моменту отримання (див. пп. 3 п. 292.11 ПКУ). Якщо строк перевищено, доведеться включити суму позики до складу доходу і нарахувати ЄП.

Особливості договорів позики встановлені ст. 1046 – 1053 ЦКУ. Для податкових цілей застосовується визначення поворотної фінансової допомоги з пп. 14.1.257 ПКУ: кошти мають бути надані без застосування процентів і мають бути обов'язково повернуті.

Отже, між позичальником і позикодавцем у письмовій формі укладається договір позики (поворотної безпроцентної фінансової допомоги), який посвідчувати нотаріально не потрібно (див. ст. 1047 ЦКУ). Далі позикодавець передає кошти – вносить до каси сільгосппідприємства чи перераховує на його банківський рахунок. З моменту передання коштів договір є укладеним (ст. 1046 ЦКУ).

Після закінчення строку позики позичальник (сіль-госппідприємство) повертає кошти позикодавцю в спосіб, визначений договором, – видає з каси або ж перераховує на банківський рахунок.

При внесенні позики до каси та/або видачі з каси варто дотримуватися обмеження на здійснення розрахунків готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Якщо внесення/повернення позики здійснюється між суб'єктами господарювання (юрособи, ФОПи), розрахунки готівкою дозволені в сумі до 10 тис. грн включно. Якщо йдеться про розрахунки між суб'єктом господарювання (юрособою чи ФОПом) і фізособою, яка не є підприємцем, – у сумі до 50 тис. грн включно.

За загальним правилом, отримані позикові кошти сільгосппідприємство-позичальник може використовувати на власний розсуд. Але договором позики може бути встановлено цільовий характер використання коштів. Наприклад, придбати тільки добриво тощо.

Бухгалтерські записи з отримання і повернення позики в обліку позичальника (сільгосппідприємства):

• Д-т 301, 311 К-т 685 – якщо кошти позики отримані строком до 12 місяців (короткострокова позика);
• Д-т 301, 311 К-т 55 – строк позики понад 12 місяців (довгострокова позика);
• Д-т 55 К-т 61 – на суму довгострокової позики, яка на дату чергового балансу має бути погашена до 12 місяців з цієї дати;
• Д-т 685, 61 К-т 301, 311 – повернення позики.

Переваги

Швидке отримання. Проста процедура оформлення. Безплатне користування коштами. Строк позики не обмежується законодавчо (окрім позичальника – платника єдиного податку групи 3), а тому отримати позику можна на тривалий період. Наприклад, на 50 років, що в реаліях людського життя означає – назавжди. Немає впливу на податки (окрім позичальника – платника єдиного податку групи 3).

Недоліки

Щоб надати кошти в позику, позикодавець повинен їх мати. А якщо коштів немає, то цей простий спосіб розжитися на посівну не підійде.

Внесок до СК

Особливості

Розгляньмо особливості для сільгосппідприємства у формі ТОВ, які визначено насамперед Законом про ТОВ/ТДВ (ст. 16, 18), а також ЦКУ.

Зробити додаткові вклади можуть як учасники ТОВ, так і треті особи, які після внесення вкладу стануть новими учасниками (ч. 8 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ). На суму додаткових вкладів збільшується статутний капітал (СК). Здійснити таку операцію можна тільки після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі.

Вклад можна зробити як коштами, так і іншим майном.

Спершу мають бути проведені загальні збори учасників, на яких приймуть рішення про внесення додаткових вкладів та збільшення розміру СК. Причому додаткові вклади можуть бути здійснені:

• учасниками пропорційно до їхніх часток у СК (перше речення ч. 2 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ);
• учасниками з порушенням пропорцій часток або третіми особами, якщо попередній пункт виконано чи учасники відмовилися від його виконання, за рішенням загальних зборів учасників ТОВ (друге речення ч. 2, ч. 7 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ).

Додаткові вклади можуть вноситися не усіма учасниками та/або новими учасниками (третіми особами) (ч. 7 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ). Рішення зборів оформляється протоколом.

Далі учасники мають внести додатковий вклад (ч. 5, ч. 6 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ).

Після цього знову скликаються загальні збори, які приймають рішення про збільшення розміру СК і внесенні змін до статуту ТОВ (ч. 9 ст. 18 Закону про ТОВ/ТДВ). I зміни до статуту реєструються у державного реєстратора.

Внесення додатковий вкладів у бухгалтерському обліку сільгосппідприємства ТОВ: Д-т 311, 301, 10, 20 тощо К-т 46 – на суму вкладу.

Збільшення СК: Д-т 46 К-т 401 – на суму збільшення, яке дорівнює сумі додаткового вкладу.

Сама по собі операція зі здійснення внеску до СК ТОВ не впливає на розмір об'єкта оподаткування податком на прибуток. Але право власності на внесене майно переходить до ТОВ. I його вартість при використанні у загальному порядку включається до складу витрат, зменшуючи фінансовий результат та, як наслідок, об'єкт оподаткування податком на прибуток. Якщо внесені необоротні активи, на них у загальному порядку нараховується амортизація, податкові коригування для якої визначені в п. 138.1 і п. 138.2 ПКУ.

Якщо ТОВ перебуває на єдиному податку групи 3, сума додаткового вкладу не є доходом з метою нарахування єдиного податку (див. пп. 8 п. 292.11 ПКУ).

Збільшення СК не є об'єктом оподаткування ПДВ у емітента ТОВ (пп. 196.1.1 ПКУ). Але вклад майном, що його здійснює платник ПДВ – юридична особа, є операцією постачання. Тож нараховується податкове зобов'язання з ПДВ, якщо засновник є юрособою – платником ПДВ. Емітент ТОВ має право відобразити податковий кредит.

Переваги

На суму додаткового вкладу учасника збільшується його частка в корпоративних правах – правомочність на управління ТОВ, отримання дивідендів, активів у разі ліквідації ТОВ тощо.

Відсутність несприятливих податкових наслідків.

Недоліки

Як і у випадку з позикою, учасники повинні мати кошти чи інше майно, яке потрібне сільгосппідприємству-ТОВ.

Громіздка процедура оформлення додаткового внеску, збільшення статутного капіталу і змін статуту.