Коментар до ІПК ДФС від 17.07.2019 р. №3318/6/99-99-15-02-02-15/ІПК
Право на витрати
Відповідно до пп. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести, зокрема, облік доходів та витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ПКУ.
На підставі цього податківці у консультації від 17.07.2019 р. №3318/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначають, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.
Тож підприємство правомірно може віднести до складу витрат суму пального та мастильних матеріалів, зокрема на підставі звітів про витрати пального та службових записок працівників, відповідальних за експлуатацію та/або технічне обслуговування транспортних засобів.
Тобто віднесення до витрат вартості пального та мастильних матеріалів здійснюється за фактичними витратами (які підтверджені документально), а не на підставі нормативних показників!
Судова практика
Тепер декілька слід зазначимо про думку суду з цього приводу.
Київський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі від 18.08.2016 р. №826/13368/15 постановив: чинним законодавством не встановлено перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій.
Тому господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов’язкові реквізити (передбачені ст. 9 Закону про бухоблік) та/або відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо його складення (за наявності таких вимог).
Окрім того, вказано, що не можна визнати правильним і посилання податківців на Норми №43. Адже цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в ПММ і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також може застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива. До того ж зазначений нормативно-правовий акт не може визначати прав й обов’язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Мін'юсті.
При цьому судом було зроблено висновок, що витрати на придбання ПММ конкретного платника, що підлягають урахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов’язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати повинні визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, й інших документів, установлених р. II ПКУ.
Варто зауважити: якщо підприємство не бажає застосовувати нормативи, встановлені Наказом №43, воно має затвердити самостійно розроблені нормативи витрат палива своїм внутрішнім документом. Звісно, можливість їх застосування доведеться доводити податківцям при перевірках.
Облік списання палива
Списання палива для роботи авто підприємство здійснює на підставі даних про фактичні показники використання палива (зазвичай, вони накопичуються у подорожніх листах) та оформлює актом списання. При цьому сам подорожній лист не є підставою для списання палива, а лише підтверджує кількість витраченого палива та те, що його було використано у госпдіяльності підприємства. Вимог щодо складання подорожніх листів певної форми немає.
Бухоблік усіх видів палива ведеться на субрахунку 203. Вартість використаного палива списується на витратні рахунки залежно від мети використання автомобіля – 23, 91, 92, 93, 94, 97. Наприклад, витрати на використання бензину для службового автомобіля керівника підприємства потраплять до складу адмінвитрат. А вартість палива, використаного автомобілями, що належать менеджерам зі збуту, – до складу збутових витрат, і т. д.
А от «розподіл» витрат палива на нормові та понаднормові вплине лише на бухгалтерський облік таких витрат (витрати понаднорми списуються на субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності» або 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», якщо напрям перевитрати не встановлено).
Чи є понаднормові витрати доходом працівника?
У коментованій консультації податківці зазначають, що виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено ст. 165 ПКУ. Серед звільнених від ПДФО доходів немає такого як понаднормові витрати палива.
Водночас згідно з пп. 164.2.17 ПКУ до річного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема дохід, у вигляді додаткового блага у вигляді вартості використання об'єктів матеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Зважаючи на це, податківці наводять висновок: вартість палива, витраченого працівником підприємства, відповідальним за експлуатацію транспортного засобу (кур'єром, головним інженером) понад норму витрат палива, встановлену Державним підприємством "ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ", не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО.
***
Читайте також: