Правові підстави
Згідно зі ст. 36 Закону про дорожній рух власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт з їх технічного обслуговування та ремонту за нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.
Наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані (ч. 1 ст. 801 ЦКУ).
Технічне обслуговування (ТО) — комплекс операцій чи операція щодо підтримання роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування (п. 1.3 Положення №102).
Система ТО передбачає, в тому числі, сезонне ТО (п. 3.1 Положення №102).
Відповідно до п. 1.2 Положення №102 сезонне ТО — це ТО, яке виконується для підготовки виробу до використання в осінньо-зимових чи весняно-літніх умовах.
З наведеного випливає, що підготовка автомобілів до роботи в осінньо-зимових умовах, як елемент ТО, є обов'язковою для власників автомобілів або осіб, які їх експлуатують (наприклад, орендарів тощо).
Перелік операцій з підготовки автомобілів до роботи в холодний період року
У п. 3.11 Положення №102 зазначено, що сезонне ТО здійснюється двічі на рік (навесні та восени), включає роботи, наведені в додатку В, і проводиться разом із черговим ТО-2.
Примірний перелік операцій з ТО-2 наведено в додатку Б, а сезонного ТО — в додатку В до Положення №102. Але конкретний перелік операцій має наводитися у техдокументації на кожен конкретний автомобіль.
Примірний перелік операцій сезонного ТО
1. Промити систему охолодження двигуна, паливний бак і продути трубопроводи (восени), радіатори опалювача кабіни (кузова) і пусковий підігрівач.
2. Перевірити стан і дію кранів системи охолодження і зливних пристроїв у системах живлення і гальм.
3. Зняти акумуляторну батарею для підзаряджування і відкоригувати густину електроліту.
4. Зняти карбюратор і паливний насос, промити та перевірити стан і їх роботу на стенді (восени).
5. Зняти паливний насос високого тиску, промити та перевірити стан і роботу на стенді (восени).
6. Зняти переривник-розподільник, очистити, перевірити його стан і, за необхідності, відрегулювати на стенді.
7. Зняти генератор і стартер, очистити, продути внутрішню порожнину, замінити зношені деталі і змастити підшипники.
8. Замінити оливу в спідометровому обладнанні, перевірити правильність пломбування спідометра і його приводу.
10. Перевірити роботоздатність шторок радіатора, щільність дверей, вікон, установити (зняти) чохли утеплення.
11. Здійснити сезонну заміну олив відповідно до хіммотологічної карти.
Специфічні роботи з ТО систем живлення автомобілів, які працюють із застосуванням газу, а також додаткові роботи на автомобілях-самоскидах наведені в інструкціях з їх експлуатації.
Документування робіт з ТО автомобілів
Якщо суб'єкт господарювання виконує операції з ТО самостійно, вони можуть оформлятися такими документами:
— витрачені запаси, включаючи оливу, — накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11) та/або актом на списання, який складається в довільній формі;
— нарахування зарплати працівникам — нарядами на відрядні роботи, табелем обліку робочого часу.
У разі проведення ТО на сторонній СТО мають дотримуватися норми ст. 25 — 27 Закону про автотранспорт, Правил №615:
— оформляються договір, наряд-замовлення (за формою додатка 1 до Правил №615), рахунок-фактура;
— акт передавання-приймання колісного транспортного засобу (КТЗ) (за формою додатка 2 до Правил №615), якщо автомобіль залишається на відповідальному зберіганні на СТО. Повернення автомобіля також оформляється подібним актом, але за формою додатка 3 до Правил №615.
Бухгалтерський облік сезонного ТО
Відповідно до п. 15 НП(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат.
Таким чином, витрати на сезонне ТО з підготовки до холодної пори року включають до складу поточних витрат. Списують на рахунки витрат залежно від напряму використання автомобілів: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 13, 20, 63, 65, 66 тощо.
Заміна літніх шин на зимові
Відповідно до п. 3.19 Положення №102 операції щодо заміни на ДТЗ (дорожніх транспортних засобах) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.
Таким чином, заміна шин — це операції, що здійснюються для підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані. А отже, вартість як самих шин, так і робіт з їх заміни за загальним правилом відносять до складу витрат.
Проте є два варіанти обліку шин.
За першим варіантом обліку в момент установлення зимових шин на автомобіль їх вартість відразу списують на витрати: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 207. Поряд з цим з автомобіля знімають літні шини і, якщо планується їх подальше використання, ставлять на баланс за чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію) або в оцінці можливого їх використання, яка може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації (див. п. 2.11, 2.12 Методрекомендацій №2): Д-т 207 К-т 719.
Якщо здійснюють зворотну заміну, з зимових на літні, роблять такі самі проведення, що й наведені вище. Вартість літніх шин списують на витрати, а зимові оприбутковують, якщо вони ще використовуватимуться.
За другим варіантом обліку шини до моменту їх повного списання за непридатністю обліковують на субрахунку 207. Підстава для цього варіанта — норми Iнструкції №291, згідно з якими на субрахунку 207 ведеться, зокрема, облік автомобільних шин у запасі та обороті. Обравши другий варіант, заміну шин покажуть проведеннями:
— Д-т 207 «Зимові шини в обороті» К-т «Зимові шини на зберіганні» — на первісну вартість зимових шин;
— Д-т 207 «Літні шини на зберіганні» К-т «Літні шини в обороті» — на первісну вартість літніх шин.
I тільки після того як шини стануть непридатними до подальшого використання, їх списують на витрати: Д-т 23, 91, 92, 93, 94 К-т 207.
Поряд з цим автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені до його інвентарної вартості, обліковують у складі ОЗ. Заміну таких шин відображають лише в аналітичному обліку підприємства.
Передачу шин з місця зберігання в оборот та з обороту знову до місць зберігання можна оформляти Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11).
Крім складського і бухгалтерського обліку, шини обліковують також у Картках обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини за формою додатка 5 до Норм №488. Таку картку суб'єкт господарювання веде на кожну наявну в нього шину, яка використовується на автомобілях. До картки вносять дані про всі операції з шиною, її пробіг, причини списання тощо.
Приклад 1 Підприємство (платник ПДВ) придбало 4 зимові шини вартістю 4800 грн, у тому числі ПДВ — 800 грн, для заміни літніх шин на автомобілі, що використовується з адміністративною метою.
Оцінка можливого використання літніх шин (4 шт.), установлених на автомобілі, визначена механіком підприємства — 2000 грн.
Сезонне ТО та заміну шин проводила стороння СТО.
Вартість послуг СТО — 1560 грн, у тому числі ПДВ — 260 грн.
Зняті з авто літні шини передано на склад підприємства.
Підприємство веде облік шин за першим варіантом (див. вище в тексті статті). Бухгалтерський облік показано в таблиці.
Таблиця
Бухгалтерський облік сезонного ТО і заміни шин на автомобілі
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Кореспондуючі рахунки
|
Сума, грн
|
|
Д-т
|
К-т
|
|||
1.
|
Придбано зимові шини |
207
|
631
|
4000
|
2.
|
Відображено ПК з ПДВ |
641
|
631
|
800
|
3.
|
Оплата постачальнику |
631
|
311
|
4800
|
4.
|
Передано зимові шини на СТО для заміни |
92
|
207
|
4000
|
5.
|
Отримано від СТО послуги сезонного ТО і заміни шин |
92
|
631
|
1300
|
6.
|
Відображено ПК з ПДВ |
641
|
631
|
260
|
7.
|
Оплата СТО |
631
|
311
|
1560
|
8.
|
Отримано від СТО літні шини, які оприбутковано на складі |
207
|
719
|
2000
|
Особливості списання ПММ у холодну пору року
Якщо суб'єкт господарювання при списанні використаного автомобілями пального використовує Норми №43, варто врахувати підвищувальні коефіцієнти до базових лінійних норм пального, пов'язані з підвищеним витрачанням пального в холодну пору року.
Коефіцієнти, які застосовуються залежно від температури навколишнього повітря
— від 0 °C (включно) та до -5 °C включно — до 2%;
— нижче ніж -5 °C та до -10 °C включно — до 4%;
— нижче ніж -10 °C та до -15 °C включно — до 6%;
— нижче ніж -15 °C та до -20 °C включно — до 8%;
— нижче ніж -20 °C та до -25 °C включно — до 10%;
— нижче ніж -25 °C — до 12%.
Підпункт 3.1.1.1 Норм №43
Запроваджуються ці коефіцієнти згідно з наказом (розпорядженням) керівництва суб'єкта господарювання (див. зразок 1).
Зразок 1
Температуру визначають за даними:
— Українського Гідрометцентру, або
— інших достовірних офіційних джерел, або
— за результатами власних вимірювань, належним чином задокументованих.
Для розрахунків використовують середню температуру для звітного періоду експлуатації (наприклад, протягом доби або частини доби — на ранок, день, вечір, ніч; причому індивідуальні звітні періоди можна встановлювати для кожного автомобіля), який обирається за рішенням керівництва суб'єкта господарювання. У п. 1 листа Мінтрансу від 10.11.2009 р. №5391-01/07/19-09 зазначено, що коефіцієнти можуть застосовуватися з першого дня встановлення мінусової температури у відповідному діапазоні. Вони можуть переглядатися щодня.
Консультує Мінтранс
Експлуатаційні норми витрачання палива розраховують на підприємствах на підставі затвердженої (згідно зі встановленим Мінтрансзв'язку у нормативному документі «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», далі — «НД», порядком) базової норми та системи коригуючих коефіцієнтів, що враховують певні специфічні умови експлуатації. Слід зазначити, що при цьому право встановлення конкретних величин коригуючих коефіцієнтів (надбавок) у регламентованих «НД» межах і терміну їх дії надається безпосередньо керівникам підприємств.
1. Щодо першого запитання.
Щодо застосування надбавки за роботу в зимових умовах залежно від фактичної температури повітря слід зазначити наступне. Надбавку запроваджують на підприємстві згідно з порядком, визначеним приміткою 1 до пп. 3.1.1 «НД». Таким чином, може бути застосоване або фіксоване значення надбавки з першого дня встановлення мінусової температури у відповідному діапазоні, або надбавка за рішенням керівництва підприємства може переглядатися щодня залежно від фактичних потреб.
Природно, що при суттєвому підвищенні температури порівняно з температурою на день впровадження на підприємстві надбавки за роботу в зимових умовах відпадає сама необхідність у застосуванні коефіцієнта за пп. 3.1.1, принаймні на рівні раніше встановленого значення. У випадку частої зміни температури й особливо у разі її частих коливань біля нуля із постійним підвищенням до плюсової позначки є доцільним або взагалі не використовувати надбавку за роботу в зимових умовах, або переглядати надбавку кожен день залежно від температури повітря та збільшення потреби у паливі. Вважаємо необґрунтованим встановлення коефіцієнта за пп. 3.1.1 в умовах плюсової температури.
Лист Мінтрансу від 10.11.2009 р. №5391-01/07/19-09
Фіксувати конкретну температуру протягом дня, приміром на початок і наприкінці робочого дня, можна в подорожніх листах чи інших первинних документах, якими оформляють роботу автомобіля. Або вести на підприємстві журнал обліку температури (див. зразок 2). Конкретний порядок встановлює керівник підприємства.
Докладніше процедура визначення температури описана у примітках до пп. 3.1.1.1 Норм №43.
Зразок 2
Приклад 2 Згідно з наказом керівника підприємства визначення температури фіксує обліковець у Журналі обліку температури на підставі даних Українського Гідрометцентру, щодня, на 6:00 і на 15:00. Для розрахунку коефіцієнта для всіх автомобілів за відповідний день береться середньоарифметична температура.
За звітний день на 6:00 температура була -2 °C, на 15:00 — -4 °C.
Базова лінійна норма витрат пального на автомобіль протягом цього дня становила 85 л.
Середня температура протягом дня -3 °C ((2 + 4) : 2). Таким чином, базову лінійну норму протягом цього дня збільшують на 2%, тобто з урахуванням цього коефіцієнта норма витрат пального протягом цього дня — 86,7 л (85 + (85 х 2%)).
Коефіцієнт, який застосовується на пробіг перших 2 км або на пробіг на коротку відстань, довжина якої менша за 2 км (після попередньої перерви з вимкненим двигуном тривалістю не менше ніж одна година)
Ці коефіцієнти встановлені пп. 3.1.1.2 Норм №43. Особливості їх застосування і розміри такі самі, як і попередні. Але є така специфіка.
Цей коефіцієнт застосовують лише тоді, коли перед початком руху автомобіля є перерва з вимкненим двигуном не менше ніж 1 година, що має бути задокументовано, наприклад, записами відповідальних осіб у подорожніх листах та/або інших звітних документах.
Приклад 3 Початкові дані прикладу 2. За даними подорожнього листа автомобіль перед початком виїзду з місця стоянки був на стоянці з вимкненим двигуном 10 годин. Пробіг автомобіля протягом дня 100 км.
Коефіцієнт становить 0,0004 (2 : 100 х 2%). Таким чином, до визначеної вище базової норми слід додати 0,03 л (85 х 0,0004). З урахуванням попередньо визначеної надбавки нормативні витрати пального становитимуть 86,73 л (86,7 + 0,03).
Норма витрат палива на роботу автономних обігрівачів (якщо норми встановлені)
Такі базові норми на одну годину роботи обігрівача наведені в додатку Г до Норм №43 (див. п. 1.8 Норм №43).
Нормативна витрата палива на роботу автономного обігрівача встановлюється у відсотках від базової норми витрати на одну годину роботи обігрівача (що відповідає його номінальній потужності) залежно від фактичної температури повітря довкілля в холодну пору року (відсоток використання потужності обігрівача):
— нижче ніж +15 °C та до +5 °C включно — до 20%;
— нижче ніж +5 °C та до -5 °C включно — до 40%;
— нижче ніж -5 °C та до -15 °C включно — до 60%;
— нижче ніж -15 °C та до -25 °C включно — до 80%;
— нижче ніж -25 °C — до 100%.
Приклад 4 Початкові дані попередніх прикладів.
Автомобіль обладнано автономним обігрівачем. Згідно з додатком Г до Норм №43 базова норма витрат палива на роботу обігрівача становить 0,7 л/год. роботи.
Згідно з даними подорожнього листа обігрівач відпрацював 1 годину.
Позаяк середня температура протягом дня -3 °C, керівник підприємства встановив базову норму роботи обігрівача в розмірі 40%.
Нормативні витрати пального на роботу обігрівача становлять 0,28 л (0,7 х 1 год. х 0,4).
Норма витрат палива на роботу автономних обігрівачів (якщо норми не встановлені)
За умови відсутності в додатку Г норми на роботу автономного обігрівача застосовується коригувальний коефіцієнт до базової лінійної норми пального згідно з пп. 3.1.13 або, в разі потреби, встановлюється відповідна норма згідно з пп. 2.2 Норм №43.
На обігрів салону, скла тощо залежно від фактичної температури повітря:
— нижче ніж +5 °C та до -5 °C включно — до 0,5%;
— нижче ніж -5 °C та до -15 °C включно — до 1%;
— нижче ніж -15 °C та до -25 °C включно — до 1,5%;
— нижче ніж -25 °C — до 2%.
У разі обґрунтованого використання автономних (незалежних) систем обігріву (за умови відсутності в додатку Г норм витрат палива на роботу зазначеного обладнання) залежно від фактичної температури повітря:
— нижче ніж +15 °C та до +5 °C включно — до 2%;
— нижче ніж +5 °C та до -5 °C включно — до 4%;
— нижче ніж -5 °C та до -15 °C включно — до 6%;
— нижче ніж -15 °C та до -25 °C включно — до 8%;
— нижче ніж -25 °C — до 10%;
У разі необхідності використання функції осушення повітря у салоні (що забезпечується за рахунок установки «клімат-контроль» перед наступним його підігріванням та подачею до салону) в межах фактичної температури повітря довкілля нижче ніж +20 °C та до 0 °C включно — до 4%.
Порядок застосування цього коефіцієнта такий самий, як і встановленого пп. 3.1.1.1 Норм №43, що ми розглянули вище. Але є особливості.
Для всіх автомобілів, крім автобусів, значення коефіцієнта коригується залежно від робочого об'єму двигуна шляхом множення базового значення на умовний коефіцієнт використання потужності двигуна (КВП), а КВП = 2000 : Vр, де Vр — робочий об'єм двигуна у кубічних сантиметрах.
Приклад 5 Початкові дані прикладів 2 і 3. Робочий об'єм двигуна автомобіля 1400 куб. см. Автомобіль має вбудований обігрівач, норм витрат палива на роботу якого немає в додатку Г до Норм №43. Наказом керівника надбавка на обігрів салону встановлена в розмірі 0,5% від базової лінійної норми пального.
КВП = 2000 : 1400 = 1,429.
Розмір коефіцієнта до базової лінійної норми палива на обігрів салону — 0,007 (1,429 х 0,5%).
Нормативні витрати пального на обігрів — 0,6 л (85 х 0,007).
Снігові замети, сильний снігопад, ожеледиця
Згідно з пп. 3.1.8 Норм №43 при роботі автомобіля на дорогах загального користування коефіцієнт становить до 35%.
Згідно з пп. 3.1.7 Норм №43 при роботі автомобіля поза межами доріг загального користування та за умов, що потребують пониження швидкості до 20 км/год., — до 50%.
Відповідні умови мають бути задокументовані, наприклад, у подорожніх листах чи інших документах, якими суб'єкт господарювання оформляє роботу автомобіля.
Причому зазначені коефіцієнти можуть застосовуватися лише до частини маршруту з відповідними умовами.
Період використання не повинен перевищувати 30 днів (сумарно) за рік.
Зазначені коефіцієнти одночасно застосовувати заборонено.
Приклад 6 Початкові дані прикладу 3. За даними подорожнього листа 15 км автомобіль проїхав дорогами загального користування в умовах сильного снігопаду. За рішенням керівника застосовується надбавка 35%.
Розмір коефіцієнта — 0,05 (15 : 100 х 35%). Отже, додаткові нормативні витрати пального становитимуть 4,25 л (85 х 0,05).
Запуск автомобілів у холодну пору року, що працюють на стисненому природному або зрідженому нафтовому газі
Згідно з пп. 3.4.5 Норм №43 в разі запуску двигуна автомобіля на рідкому паливі на кожний календарний день експлуатації (використання) залежно від фактичної температури повітря довкілля застосовують такі коефіцієнти (у відсотках від значення базової лінійної норми):
— +15 °C та вище — до 0,5% (для автомобілів зі системою впорскування газу, конструкція яких потребує запуску на бензині);
— нижче ніж +15 °C до +5 °C включно — до 1% (для автомобілів зі системою впорскування газу, конструкція яких потребує запуску на бензині);
— нижче ніж +5 °C до -5 °C включно — до 2%;
— нижче ніж -5 °C та до -10 °C включно — до 3%;
— нижче ніж -10 °C та до -15 °C включно — до 4%;
— нижче ніж -15 °C — до 5%.
Фактично ці коефіцієнти застосовують у разі запуску двигуна на рідкому паливі, з подальшим переходом на газове паливо. Причому факт здійснення таких запусків має бути відображено в подорожньому листі чи іншому подібному документі.
Під час експлуатації автомобілів на рідкому паливі цю надбавку не застосовують.
Приклад 7 Початкові дані прикладу 2.
Автомобіль працює на газовому паливі. Але для запуску двигуна використовують рідке паливо. Факт такого запуску відображають у подорожньому листі. Базова лінійна норма витрат рідкого палива для автомобіля становить 8 л на 100 км.
Керівник прийняв рішення застосувати в зазначений день коефіцієнт 2% до базової лінійної норми витрат.
Нормативні витрати палива на запуск двигуна становлять 0,16 л (8 : 100 х 2%).