Коментар до листа ДПСУ від 29.03.2023 р. №525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10*
Якщо ТТН немає – дії бухгалтера
Про цю проблему ми пишемо регулярно, адже існує досить суперечлива судова практика.
Звісно, податківці наполягають на «повному пакеті» документів, які мають бути у покупця під час оприбуткування товарів. До цього «пакета», на їхню думку, має входити і ТТН. Адже і досі це документ, який повинен мати водій, що перевозить вантажі.
Єдиний аргумент, який можуть пред’явити СГ у випадку відсутності ТТН (зокрема, під час самостійного перевезення товарів), це наявність у нього інших первинних документів щодо придбання товарів.
Але і в цьому випадку справу в суді можна як виграти, так і програти.
Втім, іноді СГ щастить, і податківці ставлять під сумнів лише витрати на саме перебування, а не факт придбання товарів.
Якщо ТТН є, а накладної немає
У такому випадку перше питання, яке виникає у СГ та у податківців, це чи є сама ТТН первинним документом.
У ДПСУ немає готової відповіді на це запитання. Як зазначається у коментованому листі, щодо віднесення товарно-транспортної накладної до первинних документів Державна податкова служба України, керуючись ч. 3 ст. 22 Закону №2939, надіслала зазначений запит до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, а також здійснює нормативно-правове регулювання у такій сфері.
Доки обговорення триває, бухгалтер СГ може зробити аналіз самостійно. Ми знаємо про обов’язкові реквізити первинного документа – їх затверджено ч. 2 ст. 9 Закону №996.
Тож якщо всі вони є у ТТН, то це, безумовно, первинний документ для бухобліку.
Те саме стосується і податкових наслідків. Адже і щодо податку на прибуток для ПДВ основою обліку є первинні документи.
Є лише одне «але». ТТН складається на перевезення товарів. Тому за певних умов може замінити акт надання послуг з перевезення (якщо ТТН містить усі обов’язкові реквізити такого акта). А от чи може ТТН замінити накладну на товар, вже не так очевидно. Тут потрібна допомога Мінфіну.
У чому ДПСУ впевнена і навіть наполягає, це те, що товарно-транспортна накладна не є документом, що містить інформацію для визначення об’єкта оподаткування ПДВ.
Проте аргументує це неоднозначно. Як зазначено у коментованому листі, єдиною підставою для визначення об’єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ – постачальник товарів/послуг зобов’язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.
Тобто все ж таки все впирається у відповідь на запитання, чи є ТТН первинним документом, і якщо так, то щодо якої господарської операції: перевезення, придбання товарів чи їх обох.
Якщо і ТТН, і накладна є – чому можуть виникнути проблеми?
Мати документи недостатньо. Адже вони мають бути ще і правильно оформлені, зазначені в них дані мають збігатися між собою та фактично здійсненою господарською операцією.
Інакше податківці не визнають їх під час перевірки, а суд стане на бік податківців.
Про один із таких яскравих прикладів ми розповідали тут.
***
*Вперше коментований лист було оприлюднено адвокатом Михайлом Пономарьовим на своїй Фб сторінці; він є відповіддю на запит підприємства, яке обслуговує адвокат: