У п. 4 НП(С)БО 7 надано визначення ОЗ та об’єкта ОЗ.
Основні засоби — це матеріальні активи, що їх підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Об’єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Про цей момент варто згадати, якщо певні об’єкти складаються з окремих частин, які можуть бути замінені незалежно від інших частин.
Тож, якщо це обладнання відповідає цим визначенням, воно визнається об’єктом ОЗ у підприємства-орендаря. А саме: це обладнання є окремим об’єктом, який може використовуватися на різних навантажувачах або якщо строк його використання відрізняється від строку використання навантажувача.
Строк корисного використання обладнання орендар визначає самостійно, з урахуванням того, як він планує використовувати це обладнання.
Наприклад, якщо воно може використовуватися три роки (або один рік чи два, або чотири роки чи більше років) та не буде продаватися чи передаватися іншим особам і після цього строку вже не може використовуватися за призначенням, орендар встановлює для нього строк корисного використання три роки (або інший строк, протягом якого обладнання реально може використовуватися).
Крім цього, потрібно оцінити ліквідаційну вартість обладнання, тобто вартість активів, які можна буде одержати в разі ліквідації цього обладнання: вартість відходів, якщо вони будуть отримані та продані за кошти переробній організації, або продажна вартість самого обладнання, якщо воно продаватиметься як є після трьох років використання. Якщо від ліквідації обладнання не планується отримувати активи (наприклад, воно буде безкоштовно передане на утилізацію), то ліквідаційна вартість встановлюється в нульовому розмірі.
Загалом таке обладнання буде об’єктом ОЗ орендаря.
Залежно від того, як планується використовувати обладнання після закінчення оренди навантажувача, уможливлюються різні варіанти його обліку. Зокрема, воно може залишитися в орендаря та використовуватися на іншій техніці, а може бути передане чи продане орендодавцю при поверненні навантажувача з оренди. Також можливий варіант, що строк оренди навантажувача збігається зі строком корисного використання обладнання, тобто до кінця строку оренди обладнання вже повністю буде зношене, і тоді воно підлягатиме ліквідації після закінчення строку корисного використання.
Якщо обладнання не може бути відділене від навантажувача і буде передане орендодавцю разом із навантажувачем, тоді його слід розглядати як поліпшення орендованих основних засобів.
Наслідки такого повернення ми докладно розглядали в «ДК» №23/2021.