Реклама – це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону про рекламу).
Приклади реклами наведемо у таблиці 1.
Таблиця 1. Приклади реклами
Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону про рекламу не вважається рекламою (див. таблицю 2):
- розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, в яких цей товар реалізується чи надається споживачам, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;
- показ інформації про виробника товару та/або товар у процесі оформлення споживачем придбання такого товару на вебсайтах інтернет-магазинів у мережі Інтернет, через які цей товар реалізується чи надається споживачам.
Таблиця 2. Приклади інформації, яка не є рекламою
У здійсненні реклами можуть брати участь різні суб’єкти:
- особа, яка замовляє рекламу (рекламодавець);
- особа, яка виробляє рекламу (виробник реклами);
- яка розповсюджує рекламу (розповсюджувач реклами);
- споживачі реклами – особи, на яких поширюється реклама.
Таким чином, ці особи укладають різні види договорів між собою, наприклад: між рекламодавцем і виробником на вироблення реклами; між рекламодавцем і розповсюджувачем на розповсюдження реклами.
Але подеколи ці особи можуть збігатися. Наприклад, замовник, виробник і розповсюджувач можуть бути однією особою, або рекламодавець і виробник – одна особа, а розповсюджувач – інша тощо.
Інші особливості та правила реклами встановлені у Законі про рекламу. У цій статті ми їх докладно розглядати не будемо.
Зазначимо лише, що недотримання правил, встановлених цим Законом, може призвести до штрафних санкцій і до визнання договору про рекламу нечинним (що поставить під загрозу і витрати, і податковий кредит з ПДВ за такою операцією).
Бухоблік витрат на рекламу
З наведеного вище можна зробити висновок, що витрати на рекламу можна поділити на дві групи:
- виготовлення реклами;
- розповсюдження реклами.
Причому рекламні об’єкти можуть бути об’єктами ОЗ, МНМА, нематеріальних активів, послуг, робіт, товарів.
Таким чином, рекламні об’єкти обліковуються в загальному порядку, прийнятому для обліку ОЗ, МНМА тощо.
Відповідно до п. 19 НП(С)БО 16 витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) включаються до складу витрат на збут як витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто списуються в дебет рахунку 93.
Це означає, що амортизація рекламних необоротних активів списується на рахунок 93. Послуги з розповсюдження реклами та інші пов’язані витрати, наприклад вартість безоплатно розданої рекламної продукції, списуються на рахунок 93.
Є один нюанс, пов’язаний з визнанням рекламних нематеріальних активів. Згідно з п. 9 НП(С)БО 8 не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку.
Невже це означає, що відсутні підстави визнавати у складі нематеріальних активів різноманітні авторські права на рекламні відеоролики тощо? На погляд автора, ні.
У п. 9 НП(С)БО 8 йдеться саме про витрати на рекламу, які не можна ідентифікувати як об’єкти нематеріальних активів. Тобто ця норма спрямована на те, щоб запобігти капіталізації звичайних рекламних витрат, які не мають тривалої економічної вигоди.
Звичайні витрати на рекламу, наприклад оплата власнику інтернет-сайту за розповсюдження рекламної інформації про продукцію підприємства:
- мають невизначений термін корисної служби;
- їх економічна вигода не може бути достовірно визначена;
- не відповідають критеріям визнання нематеріального активу, зазначеним в НП(С)БО 8.
Тож саме такі витрати на рекламу і не визнаються об’єктами нематеріальних активів.
Приклад.
Підприємство, платник ПДВ, у сторонньої організації замовило виготовлення рекламного відеоролика рекламування своєї продукції. Вартість виготовлення – 24 000 грн, у т.ч. ПДВ 4 000 грн. Підприємство заливає ролик на свій ютуб-канал. Очікується, що ролик використовуватиметься протягом одного року.
Підприємство зараховує придбані права на ролик до складу нематеріальних активів, обирає строк амортизації 1 рік, прямолінійний метод амортизації.
Бухгалтерський облік за даними прикладу 1 дивимося у таблиці 3.
Таблиця 3. Бухгалтерський облік витрат на рекламу
Документальне оформлення
Рекламні акції бувають досить різні. Тому і варіанти документування можуть бути різні.
Наприклад, якщо керівник чи інший працівник склали текст рекламного оголошення, яке передали для розміщення в інтернет-газеті, сплативши 3 000 грн, то досить мати документ про оплату й акт про надані послуги від інтернет-газети. На підставі цих документів витрати за розміщення реклами списують до складу витрат.
Але є складні рекламні компанії, де окремо замовляють виготовлення рекламних носіїв, приміром аудіо- чи відеороликів тощо. А ще за потреби окремо укладаються договори про розміщення такої реклами.
Можуть проводитися безоплатні рекламні роздачі продукції, замовлятися виступи артистів тощо.
Та в будь-якому разі складають наказ про проведення рекламної кампанії (або акції), в якому розписують, хто, що і коли має зробити, як відзвітувати про виконану роботу та понесені витрати тощо.
Для виконання наказу складається кошторис проведення рекламної компанії, де зазначають, скільки вона коштуватиме (приблизно) і що потрібно придбати для проведення рекламної компанії (акції).
Може затверджуватися і план (програма) підготовки та проведення рекламного заходу. У цьому документі детально прописується вся процедура та зазначаються особи, які відповідають за проведення кожного етапу. Але якщо таку процедуру прописано в наказі керівника, то дублювати її ще й у плані немає сенсу. Хоча такий план (як і кошторис) може бути додатком до наказу про проведення рекламного заходу. У будь-якому разі їх обидва має затвердити керівник підприємства.
З виробниками, розповсюджувачами реклами укладаються договори.
Під час здійснення рекламної кампанії здійснюються господарські операції, які оформляються первинними документами. Наприклад, отримання рекламних послуг оформляється актами, передача товарів –накладними, безоплатна роздача рекламних матеріалів, товарів може оформлятися накладними, актами тощо.
Залежно від особливостей кожної конкретної ситуації можуть складатися й інші документи.
Оподаткування рекламного заходу
Рекламні витрати не мають якихось специфічних особливостей, які б впливали на оподаткування.
Рекламні витрати мають такий самий вплив на оподаткування, як і інші витрати, пов’язані з господарською діяльністю.
Наприклад, платник ПДВ має право на відображення податкового кредиту на суму ПДВ у рекламних витратах.
Платник податку на прибуток, який коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці, наведені в розд. ІІІ ПКУ, у загальному порядку застосовує «амортизаційні» різниці щодо ОЗ та нематеріальних активів рекламного характеру.
Проте окремо варто сказати про безкоштовну роздачу товарів з рекламною метою.
Рекламні роздачі
Особливості документального оформлення, обліку й оподаткування таких роздач докладно розглянуто у статті «Рекламна безкоштовна роздача продукції», опублікованій у ДК, №51-52 від 18.12.2023.
Тому зараз нагадаємо, про що ми говорили в цій статті, тезисно:
- вартість безоплатних роздач у бухгалтерському обліку списується на рахунок 93;
- платники ПДВ на суму безоплатної роздачі за загальним правилом нараховують ПДВ у порядку, як для безоплатної передачі товарів, хоча є можливість при відповідному документальному оформленні не нараховувати ПДВ;
- для платників податку на прибуток, які коригують фінрезультат до оподаткування на податкові різниці за розд. ІІІ ПКУ, може постати питання про застосування різниці за пп. 140.5.10 ПКУ.
Крім того, у зазначеній статті наведено зразки документів, якими оформляється рекламна компанія.
