Складання декларації з податку на прибуток з використанням даних бухобліку і згідно з МСФЗ

Мінфін листом №31-08410-06-5/13634 надав методичні рекомендації щодо складення податкової декларації з податку на прибуток підприємств з використанням даних бухгалтерського обліку і дотриманням вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПКУ для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням ПКУ.
Підприємства (крім банків), що застосовують МСФЗ, для складання податкової декларації використовують дані бухобліку, керуючись при цьому, зокрема, Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ Мінфіну від 30.11.99 р. №291 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2011 р. №1591), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну від 24.05.95 №88), Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (наказ Мінфіну від 11.08.94 р. №69), Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (наказ Мінфіну від 16.05.96 р. №99), та іншими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, норми яких поширюються на підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платники, що застосовують МСФЗ, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням ПКУ. Такі платники при застосуванні положень ПКУ, в яких міститься посилання на П(С)БО, застосовують відповідні МСФЗ.
При тлумаченні терміна «Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини)», який містить посилання на П(С)БО 9 «Запаси», підприємства застосовують МСБО 2 «Запаси».
Норми ПКУ щодо складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів (робіт, послуг), зокрема загальновиробничих витрат; щодо порядку оцінки зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, на вартість яких зменшуються прямі матеріальні витрати; щодо методів оцінки вибуття запасів застосовуються підприємствами відповідно до МСБО 2 «Запаси».
Зокрема, згідно з цим МСБО собівартість запасів слід визначати за формулою «перше надходження — перший видаток» (ФІФО), середньозваженої собівартості або за методом конкретної ідентифікації індивідуальної собівартості запасів.
Норма ПКУ щодо дати отримання інших доходів застосовується підприємствами відповідно до МСБО 18 «Дохід», згідно з яким дохід визнається тільки коли є ймовірність надходження до суб’єкта господарювання економічних вигід, пов’язаних з операцією.
При визначенні курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в інвалюті, заборгованості та інвалюти підприємства застосовують положення МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Норми ПКУ щодо фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО, підприємствами застосовуються згідно з МСБО 23 «Витрати на позики». Зокрема, відповідно до зазначеного МСБО суб’єкт господарювання капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу як частина собівартості цього активу. Суб’єкт господарювання визнає інші витрати на позики як витрати в тому періоді, у якому вони були понесені.
Підприємства, які застосовують МСФЗ, подають податкову декларацію до органів ДПС в порядку та у строки, визначені ст. 49 ПКУ.