Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДФС у м. Києві в індивідуальній консультації від 17.08.2018 р. №3568/ІПК/26-15-14-08-28 вважає, що первинним документом, на підставі якого в обліку відображається придбання товару (ввезеного на митну територію України) є митна декларація, складена з дотриманням встановлених законодавством вимог.
Виходячи з цього, податківці доходять висновку: для правильного формування собівартості імпортованих товарів слід користуватись курсом НБУ, встановленим на дату розмитнення, та зазначеним в митній декларації при випуску таких товарів у вільний обіг.
Водночас ДФС зауважує, що розділ III ПКУ не містить положень щодо порядку визначення собівартості товарів (робіт, послуг). Отже, таке визначення здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Від редакції
На жаль, погодитися з податківцями в цій ситуації ми можемо лише в одному – ПКУ не містить норм, які б встановлювали спеціальні правила для визначення собівартості імпортованого товару. Тому, згідно зі ст. 5 ПКУ доведеться шукати визначення цього терміну в інших нормативних актах.
Так, згідно з п. 4 П(С)БО 9, запаси – це, насамперед, активи. А за п. 1 НП(С)БО 1 активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Тому на балансі підприємства такі запаси з’являться лише після передачі йому повного контролю на товари, права власності тощо (це відповідає і п. 5 П(С)БО 9). А дату такої передачі в цій ситуації можна встановити лише за ЗЕД-договором. І ця дата може суттєво відрізнятися від дати перетину товаром митного кордону України.
За п. 8 П(С)БО 9 придбані (отримані) запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. І ось саме ця первісна вартість є собівартістю товарів (про це свідчить п. 9 П(С)БО 9). Визнається вона не на дату перетину митного кордону, а на дату зарахування на баланс придбаних товарів! Ці дати можуть бути різними, і це цілком законно.
Що ж стосується курсу НБУ, встановленого на дату розмитнення, то це не актуально навіть для сплати митних платежів (ст. 39-1 ПКУ) – адже в цій ситуації застосовується курс НБУ на 0 годин дня подання митної декларації.
Валютна частина у первісній вартості (собівартості) імпортованих товарів є лише в цій статті витрат за п. 9 П(С)БО 9: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю).
Але ці суми відображаються у бухгалтерському обліку вже згідно з П(С)БО 21. З аналізу якого можна сказати наступне:
- якщо за товар сплачувався аванс (передоплата), для розрахунку береться курс НБУ на дату такої оплати;
- якщо ж першою подією буде отримання товарів, то їх первісна вартість формуватиметься за курсом НБУ на дату їх оприбуткування. Коливання валютних курсів при цьому потраплятимуть до курсових різниць (доходів та витрат підприємства) і жодним чином не вплинуть на первісну вартість (собівартість) товару.
Тому ДФС абсолютно правильно зазначила, що за правилами визначення собівартості товарів краще звертатися до Мінфіну, адже саме це міністерство консультує з питань ведення бухгалтерського обліку. А для податкового обліку в цьому випадку треба застосовувати саме правила бухгалтерського обліку визначення собівартості імпортованих товарів. Сподіваємось, що Мінфін підтримає нашу думку.
