Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
«Вісник. Офіційно про податки»
За наведеним у Законі №1955 визначенням експедитор (транспортний експедитор) — це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
УПК №610 визначено, що базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення за умови, що перевізник є платником ПДВ.
За вищезазначеною УПК, у випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності нульова ставка, визначена пп. «а» пп. 195.1.3 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками чи іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №21 встановлено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.
Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, крім операцій з вивезення товарів за межі митної території України, відображаються в рядку 3 податкової декларації з ПДВ.
Пунктом 2 Порядку № 1233 передбачено, що суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі — звіт) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.
Пунктом 4 розділу І Порядку № 167 визначено, що суми ПДВ, не сплачені платником до державного бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей оподаткування.
Податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами оподаткування ПДВ і відповідно до ПКУ та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою (п. 8 Порядку № 1233).
Розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ через застосування нульової ставки здійснюється за наведеним у пп. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 167 алгоритмом:
СП = (Vпост. нульов. — Vприд.) × розмір ставки податку, де:
- СП — сума пільг;
- Vпост. нульов. — обсяги операцій з експорту товарів (супутніх послуг) та/або операцій з постачання товарів (послуг) на митній території України, оподатковуваних за нульовою ставкою, — з розділу I «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ;
- Vприд. — обсяги операцій з придбання товарів (послуг), які використані в операціях з експорту товарів (супутніх послуг) та/або в операціях з постачання товарів (послуг) на митній території України, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Отже, експедитор-резидент, який придбаває послуги з міжнародного перевезення для замовника із залученням перевізника — резидента — платника ПДВ, повинен подати Звіт про суми податкових пільг з ПДВ, в якому розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ внаслідок застосування нульової ставки здійснюється за алгоритмом, визначеним пп. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 167.
***
Від редакції:
Нагадаємо, для цілей пп. 195.1.3. ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
У підкатегорії 101.09 ресурсу «ЗІР» податківці зазначили, що таким документом може бути:
- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR);
- накладна СМГС (накладна УМВС);
- коносамент (Bill of Lading);
- накладна ЦІМ (CIM);
- вантажна відомість (Cargo Manifest).
Окрім наведеного, слід враховувати й судову практику з цього питання. В Ухвалі ВАСУ від 01.12.2014 р. №К/800/24686/14 суд зазначив, що «... право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до ст. 195 ПКУ має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні. У даному випадку судам необхідно дослідити зміст вказаних договорів та визначити які саме послуги надавались позивачем відповідно до його умов і ким виступав у цих правовідносинах позивач у справі, чи був він перевізником безпосередньо...».
