Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Як уточнюється, Укрсоцбанк ще в 2008 році підняв відсотки за споживчим кредитом з 12 до 13,5% річних і відправив на домашню адресу позичальника поштове повідомлення з цього приводу. Кредитор вирішив, що цього достатньо, і не наполіг на підписанні додаткової угоди. Проте клієнт подав позов і заявив в суді, що нічого не знав про лист банку, а підпис на поштовій відомості не його, а третьої особи. Збільшення ж своїх щомісячних платежів він пояснив судді просто: прагненням якомога швидше погасити позику.
У результаті Верховний суд став на сторону позичальника і визнав незаконним підвищення процентної ставки по кредиту без згоди позичальника, а також зобов'язав Укрсоцбанк перерахувати підвищені кредитні платежі і врахувати їх в рахунок погашення позики.
Як зазначається, одразу після появи вказаної постанови юристи пояснили, що судитися аналогічний чином з банком варто лише клієнтам, які не підписали з фінустановою додаткової угоди. Але пізніше все-таки знайшли у вітчизняному законодавстві лазівку, яка дозволяє розраховувати на аналогічне рішення суду всім позичальникам.
Так, ст.233 Цивільного кодексу дозволяє громадянину довести, що його примусили до підписання нового договору "під впливом важких обставин". А ці "обставини" можна знайти практично у всіх стандартних кредитних договорах: у разі відмови платити підвищену ставку банк може зажадати від клієнта одразу погасити всю решту від суми позики.
