Як оподатковуються ПДВ аванси, сплачені постачальнику, який знаходиться під санкціями: рішення Верховного Суду

1. У чому полягає податковий спір?
2. Які у суда були аргументи на користь українського покупця?
3. Що вирішив Верховний Суд?
4. Висновки та рекомендації для бізнесу

Коментар до постанови Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №520/689/24

Більш як десять років трапляються непоодинокі ситуації, коли аванси «зависають» у постачальника, який потрапив під міжнародні та українські санкції. 

Ми зараз не говоритимемо про валютний нагляд, хоча аванси, що були сплачені, але так і не закриті товарами, роботами або послугами, самі по собі є дуже неприємним явищем. Предметом справи, що розглядалася у Верховному Суді та зацікавила нас, стали податкові наслідки таких авансів. 

А саме: чи може сплачений на подібне підприємство аванс розглядатися як не пов’язаний з господарською діяльністю? 

У чому полягає податковий спір?

Усе почалося ще наприкінці 2019 року. Товариство «А» уклало договір постачання з ТОВ «Б» на купівлю мінеральних добрив виробництва республіки білорусь із 100% передплати. 

Загалом ТОВ «А» встигло перерахувати 176,7 млн грн (зокрема, 29,4 млн грн ПДВ). Зауважимо, що ТОВ «Б» у цій ситуації – підприємство з іноземними інвестиціями, зареєстроване платником ПДВ. Тому хоч і йшлося про товар білоруського походження, він купувався вже на митій території України, і тому в ціні такого товару був ПДВ. 

Проте товару ТОВ «А» отримало трохи менше ніж на половину авансу — на 74,7 млн грн. Бо на початку 2022 року білоруський постачальник потрапив під санкції, і його товари припинили надходити в Україну. Й у ТОВ «А» «зависла» астрономічна дебіторська заборгованість — 101 939 216,08 грн.

Податківці, провівши перевірку, зайняли жорстку позицію. Вони вказали: оскільки ТОВ «Б» опинилося у санкційних списках РНБО, Мінфіну США, ЄС, Канади, Великої Британії та інших країн, а його активи арештовані в межах кримінальної справи про фінансування тероризму, жодного товару ТОВ «А» уже не побачить.

Позиція ДПС:

якщо товар отримати неможливо, то перераховані 102 мільйони гривень авансу втратили зв'язок із господарською діяльністю. А отже, українське підприємство-покупець мало нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за п. 198.5 ПКУ на суму 16,9 млн грн.  

На підставі цього 20.09.2023 ДПС виписала відповідне ППР. Бізнес почав оскарження цього ППР в суді.

Про цьому дві судові інстанції дотрисувались двох кардинально різних поглядів:

• Поразка в першій інстанції: адміністративний суд погодився з податківцями та залишив ППР у силі. Позов підприємства відхилили.
• Реванш в апеляції: апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та задовольнив позов підприємства.

Які у суда були аргументи на користь українського покупця?

Апеляційний суд став на бік ТОВ «А», спираючись на таке:

1. Борг не став безнадійним: останні платежі здійснювалися 02.02.2022. Строк 1095 днів для коригування ПДВ у разі повернення коштів минає лише 01.02.2025. Тобто на момент податкової перевірки (у 2023 році) строк давності ще не минув.
2. Постачальник не відмовляється надати товар: ТОВ «А» надіслало претензію з вимогою поставити товар. У відповідь ТОВ «Б» надіслало лист, де визнало свій борг, але попросило відтермінувати постачання на час дії воєнного стану.
3. Господарські відносини тривають: оскільки постачальник підтвердив зобов'язання, суд вирішив, що висновки податкової про «нецільовий аванс» є передчасними й бездоказовими, а первинні документи підтверджують реальність операцій.

Що вирішив Верховний Суд?

ДПС не змирилася з поразкою і звернулася до Верховного Суду. 

Вища судова інстанція підійшла до проблеми набагато глибше, ніж попередні судді, та розставила принципові акценти. Верховний Суд наголосив, що для визначення того, чи є така операція господарською, одних первинних документів замало. 

Потрібен аналіз сукупності обставин:

• фактичного (реального) здійснення операції;
• економічної виправданості та ділової мети операції;
• наявності у сторін умов для виконання договору (ресурси, персонал, транспорт, активи).

Але при цьому ж колегія суддів ВС жорстко розкритикувала апеляційний суд! Верховний Суд підкреслив: ігнорувати кримінальний шлейф контрагента не можна. Наявність провадження Нацполіції від 20.04.2022 за статтею про фінансування тероризму (ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 212 ККУ) та арешт майна «Б» — це факти, які суд теж має оцінити в сукупності обставин.

Позиція Верховного Суду:

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ДПС, скасував рішення апеляції та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суддям доручено докопатися до суті: чи є ці заблоковані мільйонні аванси реальною господарською діяльністю в розумінні ПКУ.

Висновки та рекомендації для бізнесу

Це рішення Верховного Суду — показове для будь-якого підприємства, що працює за передоплатою, особливо в секторах, пов'язаних із критичним імпортом чи сировиною.

Ось два ризиуки, які показала ця справа:

• Формальний облік більше не захищає: наявність ідеально оформлених накладних, актів звірки та договорів не гарантує перемогу в суді з ДПС, якщо контрагент токсичний.
• Санкції під пильною увагою ДПС та судів: потрапляння партнера до санкціійних списків автоматично робить ваші операції з ним об'єктом підвищеної уваги податківців. А в суді наявність санкцій може стати аргументом, щоб визнати операцію не господарською з метою оподаткування. 

Як підприємству зберегти податковий кредит? (Рекомендації від редакції)