Згiдно зi ст. 116 КЗпП пiд час звiльнення працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник у день звiльнення не працював, то такi суми мають бути виплаченi не пiзнiше вiд наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.
Вiдповiдно до ст. 117 КЗпП в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi ст. 116 КЗпП, за вiдсутностi спору про їхнiй розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
За статтею 22 Закону України «Про оплату працi» (далi - Закон) суб'єкти органiзацiї оплати працi не мають права в односторонньому порядку ухвалювати рiшення з питань оплати працi, що погiршують умови, встановленi законодавством, угодами i колективними договорами.
Згiдно з ч. 4 ст. 24 Закону виплачують заробiтну плату за мiсцем роботи.
Вiдповiдно до вимог ч. 5 ст. 24 Закону за особистою письмовою згодою працiвника виплачувати заробiтну плату можна через установи банкiв, поштовими переказами на зазначений ним рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Виходячи з викладеного, в разi виплати заробiтної плати працiвниковi пiсля його звiльнення виплата заробiтної плати проводиться за мiсцем роботи, а за наявностi особистої письмової згоди працiвника - через установи банкiв, поштовим переказом на зазначений ним рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.