Що каже Уряд?
Як зазначає Мінекономіки, завдяки прийнятому Закону №540 (раніше законопроект №3275), держава допоможе виплачувати зарплату найманим працівникам малого бізнесу під час карантину.
При цьому пропонується простий алгоритм дій. Для отримання допомоги роботодавцю необхідно звернутись до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Центру зайнятості) за місцем реєстрації його як платника ЄСВ та подати такі документи:
- заяву у довільній формі;
- копію наказу зі зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком карантинних заходів;
- відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю;
- довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати ЄСВ.
Але чи так все просто на практиці? Спробуємо розібратися.
Що зазначено в Законі №540?
Цим законом вносяться зміни до ст. 47 Закону про зайнятість, а також до нього додається нова стаття 47-1. Тобто тепер в Законі про зайнятість є дві статті, кожна з яких передбачає виплату допомоги по частковому безробіттю.
Стаття 47 більш узагальнена. Вона і раніше передбачала виплату допомоги по частковому безробіттю, а на її виконання було затверджено Порядок №103.
Проте заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії в ній згадуються не як підстава для отримання допомоги, а як одна з причин, чому зупинення (скорочення) виробництва є вимушеним.
Стаття 47-1 спеціалізована. Вона передбачає виплату допомоги по частковому безробіттю саме на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ.
|
Хто може отримати допомогу? |
|
|
Всі роботодавці. Зверніть увагу! Згідно із п. 1.4 Порядку №103 допомога по частковому безробіттю надається підприємствам незалежно від їх форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції. |
Роботодавці з числа суб’єктів малого та середнього підприємництва Нагадаємо, що за ст. 55 ГКУ суб’єктами малого підприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ;
юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
Суб’єктами середнього підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) більше 50 осіб, та річний дохід від будь-якої діяльності більше суми, еквівалентної 10 мільйонам євро, визначеної за середньорічним курсом НБУ;
юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) більше 50 осіб, але не перевищує 250 осіб, та річний дохід від будь-якої діяльності більше 10 мільйонів євро, але не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
|
|
Яким працівникам надається допомога? |
|
|
У разі якщо роботодавцем вживаються заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення обласної державної адміністрації, право на допомогу по частковому безробіттю мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини. |
Усі працівники, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію). |
|
В яких випадках надається допомога? |
|
|
Допомога надається, якщо: зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць; зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним, оскільки: вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборного органу профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними; роботодавцем вживаються заходи щодо профілактики та запобігання поширенню епідемії на виконання відповідного рішення місцевої державної адміністрації. |
Допомога надається у разі втрати працівниками частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ. Роботодавець може звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва. |
|
Куди слід звертатися по допомогу? |
|
|
Центр зайнятості за місцем взяття на облік як платника ЄСВ |
|
|
Чи треба попереджати Центр зайнятості заздалегідь? |
|
|
Так. Про можливе зупинення (скорочення) виробництва підприємство письмово повідомляє Центр зайнятості за місцем взяття на облік як платника ЄСВ не пізніше дати початку зупинення (скорочення) виробництва. Тобто ще до подання пакету документів на отримання допомоги, зупинення (скорочення) виробництва слід зафіксувати (як правило, відповідним наказом, у якому зазначити і заходи, які вводяться у зв’язку із таким станом на підприємстві, зокрема, скорочення робочого часу, про що далі) і про це одразу ж повідомити Центр зайнятості, до якого роботодавець планує звернутися по допомогу. |
Ні. |
|
Які документи слід подати для отримання допомоги? |
|
|
Перелік документів встановлено п. 2.3.1-2.3.2 Порядку №103. Зокрема, у разі зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників, яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому (до чого зараз належать і «карантинні» заходи):
|
|
|
В якому розмірі надається допомога? |
|
|
Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається під час затвердження бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виходячи з фінансових можливостей і не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. |
Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. |
|
За який період виплачується допомога? |
|
|
З першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше 180 календарних днів протягом року. |
З першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше строку проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ. |
Очевидно, що, для того, щоб нові норми закону запрацювали, треба оновити і Порядок №103. А враховуючи те, що він був затверджений наказом Мінсоцполітики, а зараз цим питанням опікується Мінекономіки, то цілком можливо, що нас чекає не оновлений, а новий порядок надання такої допомоги. Втім, його і досі немає.
А поки що у роботодавців є аж дві статті Закону про зайнятість, за якими можна звернутися до Центру зайнятості про допомогу. Та одразу наголошуємо – це допомога не роботодавцям, не компенсація понесених ними витрат, а працівникам – за не отриману ними зарплату внаслідок скорочення робочого часу.
Що вважати за зупинення (скорочення) робочого часу?
Ще з початку карантину більшість роботодавців вже зробили певні заходи щодо праці їх робітників. Хтось оголосив простій, хтось надав працівникам оплачувані або неоплачувані відпустки. А тут Уряд нагадав про можливість отримати допомогу по частковому безробіттю!
Оскільки з цього приводу вже виникають питання , давайте розглянемо на прикладах, що вважати «страховим випадком», який оплачуватиме Фонд безробіття.
Оплачувана або неоплачувана відпустка? Ні. Адже в такі відпустки працівника відправляють на час карантину за його бажанням, тобто це розглядається як самостійне рішення працівника, а не як втрата зарплати через скорочення виробництва.
Простій? Теж ні. Справа в тому, що простій не з вини працівника має оплатити роботодавець і за власний рахунок, а не за рахунок Фонду безробіття (цього вимагає ст. 113 КЗпП). Аналогічно і ст. 47 Закону про зайнятість говорить про допомогу по частковому безробіттю як про виплату від Фонду безробіття працівнику, а не роботодавцю!
Так, цю допомогу роботодавець має спочатку отримати від Фонду, а потім виплатити працівникам. Але про жодну компенсацію витрат роботодавця при цьому не йдеться. Більш того, чинна редакція п. 3.7 Порядку №103 зараз говорить: «Допомога по частковому безробіттю не надається працівникам, які отримують оплату часу простою».
То, можливо, спробувати оголосити простій, але не оплачувати його, посилаючись на брак коштів? Не нараховувати таку оплату роботодавець, як ми зазначили вище, не може. А якщо мати заборгованість з виплати зарплати, то допомоги працівникам не нададуть (див. перелік документів, які надаються роботодавцем для отримання допомоги, зі слів Мінекономіки вище).
Неповний робочий час? Якщо він вводиться за бажанням працівника (а більшість так і оформила це зараз), то про жодну компенсацію не йдеться.
Звісно, встановити неповний робочий час на підприємстві може і сам роботодавець, за власною ініціативою. Але навіть на час карантину йому не скоротили термін, протягом якого він може це запровадити – ст. 32 КЗпП вимагає від нього попередити про таку зміну працівників за 2 місяці. Тобто, якщо скорочення виробництва, і як наслідок, робочого часу відбулося з початку карантину (і через нього – а для отримання допомоги це важливо!), то встановити неповний робочий час, про який працівники не просять самі, роботодавець зможе через 2 місяці (тобто з середини травня).
Що ж в нас залишається? Якщо дочитатися уважно, то навіть за оновленою редакцією ст. 47 Закону про зайнятість допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду.
Тобто виходить, йдеться про скорочення робочого часу? Так.
Нагадаємо, що ст. 51 КЗпП наводить перелік працівників, для кого це є обов’язковим і добровільним (тобто за ініціативою роботодавця), але нічого зараз не говорить про скорочення виробництва або карантин. А Мін’юст наполягає: скорочений робочий час встановлюється законодавством, а неповний робочий час – за погодженням сторін трудового договору. При цьому неповний робочий час відрізняється від скороченого робочого часу також тим, що при скороченій тривалості робочого часу оплата праці здійснюється у повному розмірі тарифної ставки, повного окладу, а при неповному робочому часі вона провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Тобто при скороченні робочого часу працівник не втрачає у зарплаті і компенсувати йому нема чого.
Але для певних випадків, наведених у ст. 47 та 47-1, Закон про зайнятість дозволяє роботодавцям оформити на підприємстві наказ про зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу. Саме такий наказ зазначено в пакеті документів для отримання допомоги, він дозволяє не оплачувати скорочені години, оскільки передбачається, що за них працівник отримає допомогу по частковому безробіттю.
Та слід зазначити, що не всі роботодавці, які бажатимуть зекономити на оплаті праці під час карантину, зможуть оформити своїм працівникам таку допомогу.
Хто з роботодавців не зможе отримати допомогу для працівників?
|
Ст. 47 Закону про зайнятість |
Ст. 47-1 Закону про зайнятість |
|
Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо: 1) зупинення (скорочення) виробництва носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин; 2) є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах; 3) працівник: відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу на підприємстві з повним робочим днем (тижнем); працює на підприємстві за сумісництвом; проходить альтернативну (невійськову) службу. |
Допомога по частковому безробіттю не надається суб’єктам мікропідприємництва та суб’єктам великого підприємництва |
|
Допомога не надається роботодавцям, які:
|
Допомога по частковому безробіттю не надається у разі наявності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати ЄСВ, яка виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення діяльності. |
Саме для цього пакет документів, які подаються для отримання допомоги (зокрема, за ст. 47-1 Закону про зайнятість), включає довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати ЄСВ.
Але насправді довідок буде дві.
Зрозуміло, що перший факт може підтвердити лише сам роботодавець і довідку про відсутність заборгованості зі зарплати складає саме він. А ось другий факт має підтвердити ДПС і це буде окрема довідка. Про порядок її отримання читайте тут, з урахуванням того, що на час карантину в паперовій формі особисто подати заяву на отримання такої довідки не вийде, про це ми писали тут.
А що як роботодавець вже отримував допомогу по частковому безробіттю раніше?
Щодо «карантинної» допомоги, яка надається за ст. 47-1 Закону про зайнятість, жодних проблем. Ця допомога вводиться окремо і тимчасово, тому її надання не поставлено у залежність від того, чи отримував роботодавець на своїх працівників допомогу по частковому безробіттю до цього.
Щодо «загальної» допомоги, яка надається за ст. 47 Закону про зайнятість, діє жорстке правило: підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду безробіття коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення строку виплати допомоги по частковому безробіттю.
Проте період виплати допомоги по частковому безробіттю у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин виробничого характеру.
Тобто, якщо ви зараз скористаєтесь «карантинною» допомогою, то потім зможете звернутися і за «загальною» – якщо епідемія мине, а економічні проблеми залишаться.
Скільки і як заплатить Фонд безробіття?
Одразу звертаємо вашу увагу, що хоча допомога по частковому безробіттю і надається з метою компенсації втрати працівником зарплати під час карантину, така компенсація не обов’язково буде повною.
Допомога, яка надається за ст. 47 Закону про зайнятість, не може перевищувати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. А допомога за ст. 47-1 – не може перевищувати мінімальну зарплату. Все це, зрозуміло, в розрахунку на місяць.
За діючим п. 2.6 Порядку №103 питання про надання або відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю розглядається комісією протягом 10 календарних днів з дати подання підприємством вищезазначеного пакету документів. При цьому, якщо пакет документів буде неповний (або будуть якісь недоліки), то комісія приймає рішення про повернення пакету документів підприємству для доповнення або доопрацювання. І повторно цей пакет документів (після доповнення або доопрацювання) розглядатиметься комісією вже 5 календарних днів з дати подання.
Проте, як зазначено у п. 2.7-2.8 Порядку №103, висновок комісії має рекомендаційний характер. А рішення про надання або відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю приймається керівником Центру зайнятості та оформлюється наказом протягом 5 календарних днів після отримання висновку комісії.
У разі прийняття рішення про надання допомоги по частковому безробіттю Центр зайнятості протягом 5 календарних днів рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилає підприємству проект договору про надання допомоги по частковому безробіттю, в якому визначаються права та обов’язки сторін, порядок перерахування підприємству коштів Фонду та виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю, гарантії зайнятості працівників, відповідальність сторін, порядок внесення змін та умови розірвання і припинення договору.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю Центр зайнятості протягом 5 календарних днів повідомляє про таке рішення підприємство рекомендованим листом з повідомленням про вручення із зазначенням обґрунтування причин прийняття такого рішення
Тобто рахуємо: 10 + 5 + 5= 20 календарних днів. Стільки роботодавцю знадобиться на отримання відповіді, буде допомога чи не буде. А якщо будуть претензії до поданих документів, а ще і договір слід підписати та повернути – вважайте, мине місяць.
При цьому перерахування підприємству коштів для виплати допомоги по частковому безробіттю здійснюється Центром зайнятості (як представником Фонду безробіття) щомісяця протягом 15 робочих днів після отримання від підприємства відомостей про осіб, яким вона призначена. До речі, форма таких відомостей затверджена Додатком 5 до Порядку №103!
Але зрозуміло, що до призначення таких виплат і укладання відповідного договору, кошти (маємо на увазі, перша виплата) перераховані не будуть. На наступні виплати треба буде щоразу (раз на місяць) подавати таку відомість до Центру зайнятості. Принаймні, такі правила діють зараз. Якщо вони зміняться, ми вас обов’язково повідомимо!
Щодо допомоги по часткому безробіттю, яка надаватиметься за ст. 47-1 Закону про зайнятість, то на сьогодні відомо лише те, що рішення про надання допомоги по частковому безробіттю приймається територіальним Центром зайнятості на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів.
Відповідальність за отримані кошти
Звісно, що якщо кошти надає державний Фонд, він пильно контролюватиме їх цільове використання та виконання умов договору.
У п. 3.10 Порядку №103 говориться, що Центр зайнятості контролює цільове використання коштів, що перераховуються підприємству для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю, шляхом проведення перевірки протягом 30 календарних днів після останньої виплати такої допомоги працівникам та має право отримувати від підприємства необхідні пояснення з цих питань, у тому числі в письмовій формі.
Зокрема, у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю (розірвання трудового договору протягом 6 місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги по частковому безробіттю), з дня закінчення виплати допомоги по частковому безробіттю з підстав, передбачених п. 1 ст. 40, п. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП), кошти, отримані підприємством, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої допомоги по частковому безробіттю звільненої особи.