На адресу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернулося підприємство стосовно дотримання вимог частини третьої статті 119 КЗпП України, щодо збереження місця роботи та посади за мобілізованим працівником, у зв’язку із надходженням до роботодавця інформації про те, що увільнений працівник самовільно залишив військову частину.
Статтею 119 КЗпП України визначено, що гарантії, передбачені частинами другоюі третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
Частинами першою та третьою статті 3 КК України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить цей Кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципахі нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінальноправові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочинуі не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, до моменту вироку суду, який набрав законної сили, в роботодавця відсутні правові підстави не дотримуватися вимог частини третьої статті 119 КЗпП України щодо такого працівника.