Трудовий кодекс: Комітет ВРУ рекомендував прийняти за основу урядовий законопроєкт №16010

25 вересня 2026 року Комітет ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів провів чергове засідання у режимі відеоконференції. Під час засідання нардепи— члени Комітету розглянули два проєкти Трудового кодексу України:

• урядовий законопроєкт №16010. Докладно про нього ми розповідали у цій новині;
• альтернативний законопроєкт №16010-1. Його авторами є Ю. Тимошенко та ін. нардепи. Про норми цього законопроєкту порівняно з урядовим читайте у цій новині.

За результатами розгляду Комітет ВРУ рекомендував включити обидва законопроєкти до порядку денного сесії Верховної Ради України. 

Водночас Комітет рекомендував Верховній Раді України прийняти за основу урядовий законопроєкт №16010, а законопроєкт №16010-1 — відхилити.

Що це означає для роботодавців?

Наразі трудові відносини продовжують регулюватися Кодексом законів про працю України та відповідними законами. Жодних змін поки не відбулося.

Водночас роботодавцям варто орієнтуватися на положення законопроєкту №16010 як на майбутні норми трудового законодавства.

Основні відмінності законопроєкту №16010 

У законопроєкті №16010 є окремі відмінності порівняно з попередньою редакцією внесеного Урядом проєкту Трудового кодексу України за №14386 (про нього тут), зокрема: 

• уточнено окремі положення щодо заборони примусової та дитячої праці (стаття 4¹) та заборони дискримінації (стаття 5); 
• розширено визначення мобінгу (цькування) та харасменту (домагання) (стаття 5), полегшено тягар доказування для працівника, який вимагає тимчасового переведення на дистанційну роботу через мобінг чи харасмент (стаття 63);
•  деталізовано межі поширення положень трудового законодавства на працю членів фермерських господарств, колективних сільськогосподарських підприємств та кооперативів, священнослужителів, церковнослужителів, а також на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті (стаття 10); 
• пом’якшено заборону на залучення до нічних, понаднормових робіт, а також до робіт у вихідні дні вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили, та працівниць, які вигодовують дитину, і передбачено можливість їх залучення до таких робіт за наявності письмової згоди та за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (статті 119, 120, 130); 
•  додано норму, що гарантує працівникам захист від кримінального та адміністративного переслідування за участь у законному страйку (стаття 282).

А чим відрізняється альтернативний проєкт від урядового?

На відміну від урядового, та на виконання рекомендацій МОП, з метою дотримання зобов’язань України, як країни – кандидата в члени Європейського союзу, цей законопроєкт передбачає:

• повніше визначення відносин, що регулюються Трудовим кодексом;
• чіткіше визначення суб’єктів трудових відносин;
• встановлення трьох і більше ознак для визнання відносин трудовими;
• зменшення розміру понаднормової роботи;
• збереження всіх видів існуючих відпусток, зокрема – додаткових відпусток за особливий характер праці, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та ін.;
• врахування європейської практики регулювання права на відключення;
• регулювання відносин щодо формування кадрового резерву задля інтенсифікації ринку праці в Україні тощо.

Основні новації проєкту Трудового кодексу

Порівняно із чинним  законодавством про працю до проєкту Трудового кодексу додатково включено регулювання питань щодо:

• порядку укладення обов’язкового письмового трудового договору та різних видів строкових трудових договорів;
• визначення ознак трудових відносин;
• врегулювання роботи з підсумованим обліком робочого часу, праці домашніх працівників та правового статусу працівників, які направляються на роботу через агентства тимчасового працевлаштування;
• вдосконалення засадничих умов реалізаціїправа на відпустку;
• реформування порядку і умов надання відпусток, пов’язаних з народженням та вихованням дитини (дітей), з урахуванням принципу гендерної недискримінації;
• впровадження нових підходів до врегулювання індивідуальних трудових спорів, зокрема на основі процедур медіації;
• поширення норм колективних договорів та угод;
• врегулювання нагляду за дотриманням законодавства в сфері трудових відносин та визначення порядку проведення інспекційних відвідувань;
• запровадження нової національної системи запобігання виробничим ризикам, заснованої на принципах оцінювання, контролю ризиків та управління ними.