Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Департамент правового забезпечення Мінсоцполітики відповів на запит щодо звільнення працівника у зв’язку з тим, що він не витримав випробування.
Уповноважений орган нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. При цьому одностороннє встановлення власником умови про випробування є недопустимим.
Умова про випробування вважається законно, якщо вона:
— внесена до письмово оформленого трудовог договору і повторена у наказі про прийняття на роботу;
— застережена у заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу;
— не міститься у заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під підпис до початку роботи;
— не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.
Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах (ст. 28 КЗпП). Якщо ж протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, власник (уповноважений орган) протягом цього строку має право розірвати трудовий договір. При цьому розірвання трудового договору може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Звільнення за результатами випробування оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу. У наказі і трудовій книжці дається посилання на ст. 28 КЗпП, а підстава звільнення формулюється як «за результатами випробування».
Крім того, ч. 3 ст. 184 КЗпП передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — ч.6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня зарплата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Ця категорії жінок не можуть бути звільнені з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи власника.
Разом з тим відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору у випадку незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу, прямо віднесене до звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
