Свого часу ми неодноразово порушували питання анулювання підприємством боргу своїм колишнім працівникам. На сьогодні ця проблема знову нагадала про себе.
Згадаймо ситуацію: багато підприємств практикували надання своїм працівникам довготривалих позик на купівлю авто або квартири, іншого рухомого чи нерухомого майна. Згодом працівник звільнявся, і дехто з колишніх роботодавців пробачали (анульовували) суму позики (боргу), що залишалася несплаченою на дату звільнення. І тоді колишній працівник мав самостійно сплатити податок з прощеної суми (15%) та включити дані про неї до річної податкової декларації.
Але ось уже майже два роки ми живемо за Податковим кодексом, приписи пп. «д» пп. 164.2.17 якого у частині оподаткування прощеної суми боргу містять:
1. Загальну вимогу щодо оподаткування таких сум, а саме: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку — фізособи включається сума боргу, анульованого кредитором за самостійним рішенням, до закінчення строку позовної давності.
2. Спеціальну вимогу — якщо колишній роботодавець повідомляє фізособу-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу.
Увага! Лише виконання спеціальної вимоги покладає на фізособу (боржника) обов’язок самостійно сплатити ПДФО зі суми прощеного боргу та відобразити її у річній податковій декларації. На цьому наполягає і ДПСУ у коментованому листі.
Простіше кажучи, поки фізособа не розпишеться у повідомленні про вручення листа (іншого документа), який свідчить про рішення колишнього роботодавця простити (анулювати) борг, він не зобов’язаний платити податок.
У цьому разі кредитор несе всю відповідальність за таке прощення (анулювання).
