Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінсоцполітики у листі від 4 квітня 2014 р. №60/06/186-14 зазначило, що порядок та строки припинення трудового договору за угодою сторін визначаються працівником і власником (або уповноваженим ним органом) у кожному конкретному випадку.
Звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.
Законодавством не передбачено обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), тому ініціатива щодо звільнення може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно.
У наказі (розпорядженні) про звільнення за згодою сторін зазначаються:
- підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП,
- дата звільнення, про яку домовлялися сторони.
Працівник фіксує свою згоду шляхом поставлення свого підпису під час ознайомлення з наказом.
