Що таке ненормований робочий день і для кого він може бути встановлений?
Проблема в тому, що в КЗпП такий особливий режим роботи не розглядається. Він згадується у Законі про відпустки – але без пояснень, що це таке і як воно працює.
Натомість наказом Мінсоцполітики від 10.10.1997 р. №7 (зі змінами від 05.02.1998 р. №18) затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі - Рекомендації).
Виходячи з цих Рекомендацій та роз’яснень від Держпраці, ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (і ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
При цьому міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Але конкретний список професій і посад, на яких може поширюватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Отже, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день (з урахуванням орієнтованого переліку) та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожномим видом робіт, професій, посад, враховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконання робіт (лист Мінсоцполітики від 24.09.2013 р. №825/13/156-13).
Чи може встановлюватися ненормований робочий день для сумісників або інших працівників, які працюють в режимі неповного робочого часу.
Рекомендації говорять, що ні. Але у листі від 22.07.2015 р. №431/13/133-15 Мінсоцполітики зазначає, що Рекомендації Мінсоцполітики не реєструються в Мін'юсті в установленому порядку, а тому не є нормативно-правовими актами. А чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем!
Виходить, що за бажанням роботодавців та трудового колективу можна встановити ненормований робочий день і для тих працівників, що працюють в режимі неповного робочого часу. Хоча це і суперечитиме основним принципам цих двох режимів. Адже:
- оплата праці працівників із неповним робочим днем має відбуватися пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП). Таким працівникам потрібно встановлювати норму праці (яка буде меншою за встановлену ст. 50 КЗпП) і вести облік робочого часу. Та ще й оплачувати понаднормові години як надурочні;
- оплата праці працівників із ненормованим робочим днем не піддається точному обліку в часі (але насправді табелювати таких працівників все рівно доведеться), і надурочні години таким працівникам в подвійному розмірі не оплачуються.
Як поєднати ці різні режими роботи для одного працівника? На нашу думку, це складно, і краще обрати лише один режим. Хоча ніхто не забороняє спробувати (та ось наслідки у вигляді трудових спорів з належної працівнику зарплати можуть бути погані).
Що дає режим ненормованого робочого дня?
Як не дивно, переваг у працівників за таким режимом роботи не багато. Крім того, що вони матимуть право розподіляти час для роботи на свій розсуд, вони ще й отримують право на додаткову відпустку!
Отже, як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Але конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожномим видом робіт, професій та посад чи трудовим договором.
Така відпустка не згорає при її невикористанні. Таким чином, працівники, які мають право на таку відпустку, але не скористалися нею, мають право на отримання грошової компенсації за неї у разі звільнення у порядку, встановленому ст. 24 Закону про відпустки (крім неповнолітніх, яким така заміна відпустки грошима заборонена). Додатково читайте про це у листі Мінпраці від 22.02.2008 р. №33/13/116-08.
І, головне: додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпрацьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку!
Табелювання працівників із ненормованим робочим днем
А як же неможливість точного визначення відпрацьованого часу при цьому режимі? Можна лише розвести руками, адже, як наполягає Держпраці, табелювання таких працівників відбувається в загальному порядку, відповідно до кількості відпрацьованих годин. Оплата таких годин відбувається відповідно до окладу (тарифної ставки) працівника, пропорційно до відпрацьованого часу.
При цьому діють два правила:
1) у разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною, а отже, не підлягає подвійній оплаті);
2) але роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. І кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
Форма табеля, затверджена Наказом №489, має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. Рекомендаційний характер полягає в тому, що за необхідності він може бути доповнений іншими показниками, потрібними для обліку робочого часу на підприємстві. Водночас слід пам’ятати, що в табелі повинні відображатися всі позиції, які застосовуються на підприємстві для працівників.
Така форма табеля не містить умовних позначень для часу, відпрацьованого в режимі ненормованого робочого часу. Але у разі потреби можна застосовувати й іншу форму табеля або ж придумати своє умовне позначення для такого часу.
Особливі випадки
Водії і не тільки. Право на додаткову відпустку у зв’язку із ненормованим робочим днем мають усі працівники, які працюють за таким режимом (єдине, що розмір такої відпустки встановлюється від 1 до 7 днів згідно з колективним договором). А ось доплату за такий режим роботи мають право лише ті категорії працівників, для яких це окремо передбачено спеціальним нормативним актом (як у випадку із водіями, до речі, не тільки легкових автомобілів (див. лист Мінпраці від 04.06.2008 р. №143/13/116-08) або колективним чи трудовим договором. Такі працівники мають право одночасно і на додаткову відпустку, і на таку доплату. Загальної вимоги проводити таку доплату усім працівникам чинне законодавство не встановлює;
Дві відпустки за особливий характер праці надавати не можна. Відпустка за ненормований робочий день належить до загального виду відпусток працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням. Але таких відпусток є кілька видів. Зокрема, до них належить і відпустка за роботу за комп’ютером. Втім, обидві такі відпустки надаватися одному працівникові не можуть. Про це ми писали тут.