Держпраці у Дніпропетровській області надає наступні роз’яснення.
Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Загальний порядок працевлаштування іноземців в Україні фактично регулюється розділом 7 Закону України «Про зайнятість населення» (ст. 42 – 42-10).
Для працевлаштування іноземця роботодавець зобов’язаний отримати дозвіл Державної служби зайнятості. Дозвіл видається на визначену посаду та на конкретний строк. Для отримання дозволу роботодавець подає до Державної служби зайнятості заяву встановленого зразка, копію паспорта, фотокартку іноземця та копію проекту трудового договору. Після отримання дозволу роботодавець зобов’язаний не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у 10-денний строк після укладання трудового договору надати його копію до органу Міністерства соціальної політики України, який видав дозвіл.
Згідно ст. 8 КЗпП трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про міжнародне приватне право» трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні не регулюються правом України в разі, якщо:
- іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
- іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.
Ч. 4 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 42 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено працевлаштування іноземців без дозволу, а саме:
- іноземців, які постійно проживають в Україні;
- іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
- іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
- представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
- працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
- спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
- працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
- працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
- священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
- іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
- іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;
- інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зверніть увагу, якщо Ви роботодавець впевнені, що іноземець належить до однієї з цих категорій, Ви повинні мати докази належності працівника до зазначеної категорії осіб для надання вказаного доказу контролюючим органам.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 42-1 Закону України «Про зайнятість населення» визначені особливі категорії іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, а саме:
- іноземні високооплачувані професіонали;
- засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
- випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
- іноземні працівники творчих професій;
- іноземні ІТ-професіонали.
Особливостями працевлаштування цих категорій іноземців є відсутність встановленої вимоги щодо мінімальної заробітної плати у разі отримання дозволу на застосування праці та строк дії дозволу на застосування їхньої праці надається не більш як на три роки.
В інших випадках, згідно ч. 3 ст. 42-1 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець може отримати дозвіл, за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як: