Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці розповідає, що ст. 9 Закону України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) визначено які періоди зараховують до роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, визначає. Зокрема, до такого стажу роботи зараховують:
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та зарплата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу) (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки);
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто працівник фактично не працює, не отримує допомогу по державному соціальному страхуванню і за ним не зберігають середній заробіток.
Отже, підстави як призупинення дії трудового договору, для зарахування до стажу роботи для щорічної основної відпустки Закон про відпустки не містить.
***
Читайте також: