Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Війна почалась раптово. Мільйони людей змушені були приймати рішення щодо порятунку свого життя та життя своїх дітей миттєво. Українці змушені залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків війни. Так до м. Павлоград Дніпропетровської області тимчасово шукаючи порятунку приїхала Тетяна зі своєю семирічної донькою Оленою та сином Іваном з міста Бахмут Донецької області. У місті Бахмут вона працювала на заводі пакувальницею. Згодом після її від’їзду з міста Бахмут Тетяні зателефонували з відділу кадрів та запропонували написати заяву про звільнення, на що жінка відмовилась, бо планує після закінчення бойових дій з боку агресора повертатися додому та продовжувати працювати. Але Тетяні і надалі поступають дзвінки з місця роботи з погрозою звільнення за прогул.
Тетяна звернулася до інспекторів Держпраці у місті Павлоград для отримання консультації чи є правомірними дії керівництва заводу в примушенні її написати заяву про звільнення.
Інспектори Держпраці пояснили, що у випадку, коли працівник залишив робоче місце та виїхав з місця проживання у зв’язку із бойовими діями – відсутні підстави для звільнення працівника з роботи за прогул, але і зберігати за таким працівником середній заробіток немає підстав.
Такий переїзд є поважною причиною для відсутності на роботі. І звільняти такого працівника за прогул немає підстав. Роботодавець має право зафіксувати неявку на роботу (в табелі обліку робочого часу, актом) і вимагати від працівника пояснень відсутності на робочомумісці.
Звільнити працівника без його заяви через його невихід на роботу у зв’язку з бойовими діями, роботодавець не має права. Слід врахувати, що особа продовжується вважатись такою, що має основне місце роботи в Україні, адже до моменту отримання від неї заяви про звільнення – підстав для звільнення немає.
Після отримання консультації Тетяна зрозуміла, що дії з боку керівництва заводу є незаконними, що її відсутність в цьому випадку не можливо вважати за прогул, тому і звільнити її не можна без її згоди (тобто письмової заяви) на це. Також інспектори Держпраці провели бесіду в телефонному режимі з керівництвом зводу, на якому працює Тетяна щодо попередження та уникнення помилок у роботі з іншими працівниками.
***
