Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до п. 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713.
Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170 (далі — Перелік).
Відповідно до підпункту 14 зазначеного Переліку, матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами; на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, коли необхідність її отримання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначається адміністрацією підприємства, не є базою для нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у п. 3.31), належить до заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.
