Усі висновки Фонду соцстраху про те, що потерпілі не мають права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду у зв’язку зі зміною спеціального закону, якщо вони звернулися з позовними вимогами після 1 січня 2006 року, не мають законодавчого підгрунтя.
Вищий спеціалізований суд України (ВССУ) з розгляду цивільних та кримінальних справ проаналізував судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків.
Він порушив, зокрема, і питання відшкодування Фондом соцстраху моральної (немайнового) шкоди, заподіяної застрахованим і членам їхніх сімей. Як відомо, на сьогодні вилучені норми законів, якими на Фонд соцстраху було покладено обов’язок з відшкодуванню моральної шкоди, що існували раніше. Тепер моральна шкода відшкодовується за рахунок працедавця.
Проте Суд підкреслює, що потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, якщо стійка втрата працездатності у зв’язку з травмою на виробництві або професійним захворюванням уперше встановлена МСЕК у період з 1 квітня 2001 року до 31 грудня 2005 року. При цьому не має значення, коли саме вони звернулися до суду.
Право на виплату компенсацій за моральну шкоду виникає з дня встановлення стійкої втрати працездатності вперше, згідно з висновком МСЕК. За загальним правилом дії нормативно-правового акта у часі застосовуватися має нормативний акт, що діяв на момент виникнення права, а не на момент звернення за захистом права до суду.
Усі висновки Фонду соцстраху про те, що потерпілі не мають права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду у зв’язку зі зміною спеціального закону, якщо вони звернулися з позовними вимогами після 1 січня 2006 року, незалежно від моменту встановлення стійкої втрати працездатності, не грунтуються на законі, вважає ВССУ.
Позовна давність, як відомо, на вимоги про відшкодування шкоди (зокрема моральної), заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відповідно до частини третьої статті 268 Цивільного кодексу, не поширюється.