Мінсоцполітики розглядає доволі проблемне питання щодо оплати виконання певних обов’язків з управління юрособою одного із засновників, якій не має укладеного трудового договору чи контракту та не оформлений на посаду керівника такого підприємства.
Це питання нині ускладнюється наявністю відповідальності за невиплату заробітної плати.
Чимало підприємств роблять одну й ту саму помилку: приймають на посаду керівника одного із засновників і вважають, що у разі настання складних для підприємства часів такому керівнику можна взагалі не виплачувати винагороду за виконувану роботу.
На жаль, тут потрібно розуміти, що керівник, з яким укладено трудовий договір (контракт), є працівником, а отже, на нього поширюються всі вимоги чинного трудового законодавства, у т. ч. і щодо виплати зарплати.
Щодо відповідальності за невиплату зарплати, то тут питання досі залишається відкритим. Адже, з одного боку, маємо порушення керівником вимог трудового законодавства щодо виплати зарплати, а з іншого — відповідальність застосовується до керівника, тобто до тієї ж самої особи, щодо якої допущено таке порушення.
Проте, на думку, Мінсоцполітики, ці питання можна вирішити іншим шляхом.
Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його засновницьких документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудовим колективом.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших засновницьких документів.
Отже, форма участі власника в управлінні підприємством у випадку, якщо власник здійснює управління підприємством без укладення трудового договору (у т. ч. на період часу, коли підприємство не здійснює госпдіяльність), і спосіб винагороди власникові за таку діяльність може бути визначено у засновницьких документах.
У принципі, заборони щодо таких дій чинне законодавство не містить.
