Законом України від 08.07.2010 р. №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) було внесено зміни до Закону України від 18.01.2001 р. №2240-111 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон №2240), зокрема до статті 7 цього Закону (обчислення страхового стажу застрахованої особи для оплати листків непрацездатності).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №2240 (у редакції Закону №2464) страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за який щомісяця сплачено роботодавцем або застрахованою особою внески до Фонду в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу включається період одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислювався за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, за ведення якого відповідає Пенсійний фонд України. До 01.01.2011 р. страховий стаж обчислюється у порядку та на умовах, передбачених раніше чинним законодавством (до 28.02.2001 р. — постанова КМУ від 19.10.98 р. №1658; після 28.02.2001 р. — стаття 7 Закону №2240). Отже, якщо виникає потреба у визначенні страхового стажу застрахованої особи, яка на 01.01.2011 р. має страховий стаж менше ніж вісім років і не має пільг згідно з чинним законодавством, то інформація про страховий стаж застрахованої особи набутий після 01.01.2011 р., який обчислюється за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, надається на запит платників єдиного внеску або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 17 Закону №2464). Страховий стаж обчислюється у місяцях. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша за мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:
ТП = Св. : В,
де ТП — тривалість періоду в місяцях, що зараховується до страхового стажу; Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до 1 січня 2011 р.
Період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховувався до страхового стажу відповідно до частини першої статті 7 Закону №2240 у редакції, чинній до 1 січня 2011 р. Після 1 січня 2011р. період перебування застрахованої особи у такій відпустці не зараховується до страхового стажу зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, бо таке зарахування не визначено зміненою редакцією частини першої статті 7 Закону №2240. Також не зараховується до страхового стажу період одержання застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку виплачують органи праці та соціального захисту населення, оскільки такий вид допомоги не належить до виплат, передбачених окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, як це визначено у листі Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 04.05.2011 р. №04-29-1068.
Слід зазначити, що страховий стаж встановлюється на день настання страхового випадку.