Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Податківці у підкатегорії 301.03 «ЗІР» надали роз’яснення щодо оподаткування вартості невиробничих розмов з мобільних телефонів, які належать підприємству.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Перелік виплат, на які не нараховується ЄСВ, наведено у ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ та Постанові КМУ №1170. При цьому компенсація вартості невиробничих розмов з мобільного телефону, що знаходиться на балансі підприємства в даних законодавчих актах не зазначена.
Таким чином, податківці зазначили, що базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати, яка включає компенсаційні виплати у вигляді у вигляді вартості невиробничих розмов з мобільних телефонів, що знаходяться на балансі юридичної особи.
Щодо оподаткування ПДВ використання працівниками корпоративного зв’язку в особистих цілях читайте тут, а про оподаткування ПДФО та військовим збором тут . Цікаво тут те, що з метою нарахування ЄСВ, податківці вважають вартість невиробничих телефонних розмов зарплатою. А з метою оподаткування ПДФО та ВЗ – додатковим благом (у негрошовій формі). Все це – через відсутність прямих норм у відповідному законодавстві.
Також ПКУ і Закон про ЄСВ не встановлюють критеріїв та порядку визначення, що є невиробничими розмовами. Самі податківці при цьому застосовують однаковий підхід.
Вартість послуг мобільного зв`язку (телефонних розмов з мобільного телефону, який знаходиться на балансі юридичної особи), що сплачуються юрособою за здійснення його працівником виробничих телефонних розмов, не розглядається як додаткове благо за наявності відповідних документів, які підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях.
Зокрема, це:
- угода про надання послуг мобільного зв’язку;
- список працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю;
- розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов (послуга з так званої "деталізації рахунка") тощо.
За умови такого документального підтвердження виробничості телефонних розмов, роботодавець не сплачуватиме ПЗ з ПДВ, ПДФО і ВЗ, та ЄСВ.
