Камеральні перевірки повинні проводитися виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (пп. 75.1.1 ПКУ). Додатково можуть використовуватися дані Єдиного реєстру акцизних накладних.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Але подекуди контролери використовують будь-яку інформацію, що стала їм доступною.
Співставлення податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ
Наприклад, під час камеральної перевірки декларації з податку на прибуток контролюючий орган співставив ці дані з інформацією, зазначеною у деклараціях з ПДВ. Знайшовши розбіжності, податковий орган донарахував платнику податок на прибуток.
Проте Верховний Суд вказав, що встановити розмір доходів платника можливо лише на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів.
Натомість під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, а при використанні лише декларацій неможливо встановити порушення порядку використання доходів та їх склад.
У результаті ВС в постанові від 09.09.2019 зазначив: «… визначення податковим органом податкового зобов`язання позивачу шляхом проведення камеральної перевірки не передбачено нормами податкового законодавства».
Розбіжності між декларацією та ЄРПН
Під час проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ контролери виявили розбіжності з даними Єдиного реєстру податкових накладних. Це призвело до нарахування платнику ПДВ, адже він задекларував меншу суму ПДВ, ніж зареєстровано податкових накладних.
Проте Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.11.2019 зазначив: «Виявлення в ЄРПН під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума ПДВ за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку, є саме тим випадком, який слід кваліфікувати як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пп. 201.10 ПКУ.
При збільшенні товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до пп. 75.1.2 ПКУ».
Врахування виправленої звітності
На момент проведення камеральних перевірок у податкового органу були в наявності відомості з виправленими та правильно зазначеними показниками, проте з невідомих причин та всупереч вимогам ПКУ зазначена звітність не була взята фіскалами до уваги.
Розглянувши дану справу, Верховний Суд у рішенні від 09.04.2019 постановив: «… неврахування відповідачем під час здійснення камеральної перевірки правильно вказаних даних в декларації…, які були в розпорядженні податкового органу на момент перевірки, є протиправним, оскільки суперечить принципам податкового законодавства, правилам, встановленим для проведення вищезазначеного виду податкової перевірки».
Перевірка розміру авансового внеску з податку на прибуток
Якщо платник виплачує дивіденди, наприклад, своїм засновникам – юридичним особам, він зобов’язаний сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Наразі таке правило закріплено в пп. 57.1.1.2 ПКУ: «Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток».
При цьому такі авансові внески зараховуються у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації. Таке зменшення податку на прибуток відображається у рядку 16 декларації та у додатку ЗП до неї.
Так от. Був випадок, коли під час камеральної перевірки фіскали не погодилися зі сумою авансових внесків, задекларованих в Додатку ЗП. Вони вирішили, що платник порахував цю суму неправильно, всупереч правилам ПКУ. Відповідно податківці прийняли рішення про зменшення розміру авансових внесків, що призвело до збільшення розміру податку на прибуток.
Проте Верховний Суд вказав, що перевіряти правильність розміру авансового внеску з податку на прибуток під час камеральної перевірки не можна. Для цього законодавець передбачив документальні перевірки.
Так, ВС в постанові від 17.07.2019 зазначив: «… у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність визначення платником податку на прибуток підприємств податкового зобов`язання з цього податку, визначати належні до декларування та сплати суми податку (окрім якщо неправильність таких сум зумовлена методологічною або арифметичною помилкою). Контролюючий орган, здійснюючи перевірку правильності визначеного платником податку на прибуток розміру авансового внеску з цього податку, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про визначення платнику такого зобов`язання».
Отже, достовірність, повнота нарахування та сплата платником податків податкових зобов`язань за результатами здійснення господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок.
Реєстраційна заява №1-ПДВ
У постанові від 14.02.2020 Верховний Суд нагадав податківцям, що вони мають права під час камеральної перевірки досліджувати правильність реєстрації платником ПДВ: «… вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати факт подання Товариством реєстраційної заяви, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки, що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи».
На жаль, в даному випадку платнику довелось дійти до Верховного Суду, щоб захистити свої права. Чомусь суди попередніх інстанцій не дослухались до очевидних речей.
Щодо перевірки своєчасності сплати податків
Нагадаємо, що до 1 січня 2017 року (до внесення змін до ст. 75 ПКУ) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів були предметом документальної перевірки.
Проте після цієї дати пп. 17.1.1 ПКУ доповнили другим абзацом наступного змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
В судовому реєстрі безліч рішень на користь платників з питань неправомірності перевірки своєчасності сплати податків під час камеральної перевірки. Проте всі вони стосуються періодів перевірки, що відбулися до 01.01.2017 р., тому наразі застосування такої судової практики, на жаль, вже не актуальне.