Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
19 травня Уряд підтримав законопроєкт щодо удосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів. Про це ми розповідали тут.
24 травня 2021 року цей проєкт Закону був зареєстрований у ВРУ під №5555.
Переглянути його текст можна тут, а порівняльну таблицю ось тут.
З метою осучаснення документом пропонується викласти у новій редакції главу XV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП. Зокрема:
1. Визначено на законодавчому рівні предмет та сторони індивідуального трудового спору.
Згідно з новою ст. 221 КЗпП, індивідуальний трудовий спір — це розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом, що виникають після укладення трудового договору, до його укладення або після його припинення.
Предметом індивідуального трудового спору можуть бути питання укладення, зміни, припинення трудового договору, встановлення або зміни умов праці, оплати праці, виконання вимог законодавства про працю, угод, колективного чи трудового договору та інших вимог сторін індивідуального трудового спору щодо порушення їх прав.
Сторонами індивідуального трудового спору є працівник і власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка використовує найману працю. Стороною індивідуального трудового спору може бути також особа, яка раніше перебувала у трудових відносинах, а також особа, якій відмовили в укладенні трудового договору. Інтереси сторін індивідуального трудового спору під час його розгляду чи виконання рішення стосовно нього можуть представляти адвокати, представники профспілкової організації, членом якої є працівник, або інші особи, уповноважені в установленому законом порядку.
2. Пропонується норма, відповідно до якої, з метою врегулювання трудового спору за згодою між його сторонами може бути проведена у визначеному законом порядку медіація, при збереженні існуючих варіантів вирішення індивідуальних трудових спорів, а саме за участі комісії по трудових спорах та вирішення трудового спору у судовому порядку (ст. 222 КЗпП).
3. Обмежено строк звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення. На сьогодні цей строк не обмежений, що створює передумови для зловживання своїм правом недобросовісним позивачам.
Як зазначено у пояснювальній записці, поширеними є випадки, коли особа, зловживаючи своїм правом на звернення до суду через відсутність встановленого строку на таке звернення, навмисно чекає тривалий період часу, щоб стягнути з роботодавця велику суму середнього заробітку за час затримки розрахунку. Слід звернути увагу, що в інших категоріях трудових спорів чітко визначений строк позовної давності.
4. Скорочено строк (три місяці) для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству. На сьогодні цей строк становить один рік.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
