Навіщо українцям планувати поїздку за кілька місяців, авансом викладати гроші туристичній компанії, якщо можна просто уважно вивчати рекламу великих міжнародних туристичних операторів, які в розпал сезону рясніють ціновими пропозиціями, що істотно нижчі від собівартості турів. Хіба не спокусливо скористатися цим і відпочити сім днів в Іспанії за 300 євро або на Кіпрі за 400?
Думаєте, туриста не повинно хвилювати, навіщо оператору працювати в мінус?..
Що візьмеш з банкрута?
Відповісти на запитання, чи варто замислюватися над технологією туристичного ринку, можуть більше трьох з половиною тисяч клієнтів дуже відомої в Російській Федерації компанії "Ланта тур вояж", які, придбавши тури заздалегідь за вкрай прийнятними цінами, залишилися за тридев’ять земель на вулиці, без зворотного квитка та права на проживання в оплачених ними готелях. Просто туроператор відразу відмовився виконувати свої фінансові зобов’язання перед партнерами, що спричинило за собою відмову від надання готелями та авіакомпаніями оплачених послуг. Туристів виселили на вулицю, а авіакомпанії скасували неоплачені туроператором авіарейси. Навіть до аеропорту туристи були змушені добиратися самостійно, оплачуючи двічі вартість трансферу.
Гучний скандал спричинив за собою порушення слідчим комітетом РФ кримінальної справи стосовно керівництва компанії за фактом шахрайства, вчиненого організованою групою в особливо великих розмірах (ч.4 ст.159 КК РФ). Державні органи Росії, об’єднуючи зусилля і знаходячи кошти, організували вивезення російських громадян на батьківщину. Крім того, подейкують, не без особистої участі Володимира Путіна (благо країна в розпалі президентських виборів), компанії-банкруту був наданий кредит, що дозволив частково вирішити проблему її платоспроможності. Однак не щодня відбуваються президентські вибори і не кожна держава може дозволити собі компенсувати розтрачені недобросовісними операторами кошти.
Так, компанія "Каріа тур" збанкрутувала в 2010 році, залишивши на турецькій землі більше 1800 українських туристів. Тоді вони вивозилися з території іноземної держави силами колег неспроможного оператора - турецькими компаніями, які здійснюють свою діяльність в Україні. Один з турецьких власників "Карії" Озгюр Екінджі в інтерв’ю місцевій пресі пояснив, що причиною банкрутства стало те, що "ми не змогли заповнити місця на орендованому чартері. Щоб залишитися на плаву, ми почали продавати квитки в збиток, але так і не змогли досягти необхідного обсягу продажів. Тоді ми оголосили себе банкрутами".
Банкрутство турецької компанії призвело до "замороження" діяльності її української дочки. Результат той же, що і з "Ланта тур вояж", - туристи на вулиці, без засобів до існування і можливості повернутися додому. Напевно, зайве говорити, що українські громадяни не отримали відшкодування матеріальних, не кажучи вже про моральні, збитків. Що візьмеш з банкрута...
Коли піраміда валиться...
Чому зовні могутні, широко розрекламовані туристичні оператори, що мають офіси по всьому світу, раптом відразу перестають існувати, кидаючи напризволяще тисячі туристів? Звичайно, випадки шахрайства в туристичному світі не поодинокі. І не тільки в туроператорській діяльності. Але ризикнемо припустити, що співвласник "Каріа тур" правий, і в основі фінансової неплатоспроможності компанії лежить не стільки злий умисел керівництва туроператора, скільки банальна жадоба наживи в сукупності з розрахунком "на авось". Саме це є першопричиною побудови сучасних фінансових пірамід в туризмі.
Великі міжнародні туристичні оператори, які на сьогодні широко представлені в Україні, володіють величезними фінансовими ресурсами, які, як правило, фактично належать не їм. Ці гроші - передоплата туристів за ще не надані їм туристичні послуги. Маючи на рахунках фінансові ресурси в таких обсягах, бізнесменам складно відмовитися від спокуси нецільового використання ввірених їм грошей. Таким чином, оператор витрачає отримані кошти, вилучаючи їх з обороту на розвиток бізнесу або ж на покриття своїх кредитних зобов’язань, а можливо, і на якісь інші цілі. Послуги, надані туристам, які довірили оператору свої гроші, останній оплачує грошима інших туристів, які внесли йому оплату дещо пізніше. Обіг коштів дозволяє оператору, в деяких випадках досить довго, підтримувати власну платоспроможність. При цьому кількість туристів, які купують тури, має постійно збільшуватися. Потім настає момент, коли оператор не може покривати свої зобов’язання поточними надходженнями. Він змушений продавати послуги в збиток, залучаючи додаткові кошти. Це ще більше погіршує ситуацію, і якщо оператору не вдається знайти додаткове джерело фінансування (наприклад, багатого інвестора), піраміда валиться.
Підкуплива знижка - "підкуп" з сюрпризом
Звичайно, банкрутство оператора не завжди пов’язане з побудовою фінансово-туристичних пірамід. Наприклад, набагато менш відчутні для ринку наслідки мала неплатоспроможність компанії "Проланд" в січні поточного року, яка, згідно з повідомленнями, які рясніють в Інтернеті, відмовилася в односторонньому порядку виконувати взяті на себе зобов’язання як перед агентами, так і перед авіакомпаніями. Однак саме банкрутства великих туристичних операторів мають найбільш негативний вплив на турринок, підриваючи довіру не тільки туристів, але і туристичних агентів до діяльності туроператорів як такої.
Багато в чому в ситуації, що склалася, однозначно, винні самі оператори, які намагаються зібрати гроші з ринку, вдаючись до відвертого демпінгу або недобросовісної реклами. Чого тільки варта поширена в лютому в Києві реклама одного з туроператорів, що обіцяє небувалу знижку в розмірі 40% вартості туру за умови придбання літніх "путівок" взимку. Пояснень такої щедрої пропозиції може бути тільки два. Або це відвертий демпінг - прояв останньої конвульсивної спроби збору грошей з ринку напівбанкрута, або - відвертий обман споживачів, далеких від специфіки туристичного бізнесу, яка, як відомо, передбачає максимальний операторський заробіток на найбільш "жирних" напрямках не більше 20%. І це без урахування комісії, якою оператор повинен поділитися з агентом. Не дивно, що саме такі непродумані, непрофесійні дії операторів підривають довіру не тільки безпосередньо до авторів "спокусливих" пропозицій, але і до ринку в цілому.
Потрібні гарантії
Жертвами недобросовісних бізнесменів стають не тільки і не стільки туристи, скільки середні за обсягами продажів туроператори, що працюють "на свої", мало або взагалі не використовують гроші туристів для отримання додаткового прибутку.
За кордоном гарантії сумлінності операторів, в т.ч. і заборона на нецільове використання грошей туристів оператором, прямо прописані в законодавстві. Наприклад, в США закон дозволяє в значній мірі обмежити діяльність шахраїв на ринку. При цьому якщо туроператор не може перерахувати партнерові (готелю, авіакомпанії) отримані від клієнта кошти негайно в силу об’єктивних обставин, він зобов’язаний зберігати їх на спеціальному трастовому рахунку в банку, не використовуючи взагалі. Так, в Каліфорнії туроператор не може отримати навіть свою комісійну винагороду до тих пір, поки документи, що засвідчують право на тур (наприклад, авіаквитки), не будуть на руках у туриста.
За кордоном існує ціла низка взаємопов’язаних механізмів, що забезпечують як стабільність ринку, так і права туриста. Туристичні оператори зобов’язані надати банківську гарантію покриття всіх збитків, завданих клієнту внаслідок неплатоспроможності туроператора, на суму, яка обчислюється як відсоток від передбачуваних обсягів продажів у наступному сезоні (від 10% передбачуваного обсягу продажів!). Цікаво, якщо ввести подібну норму в законодавство України, замінивши нею дуже умовну гарантію в розмірі 20 тис. євро, яку забезпечують оператори на сьогодні, чи могла статися ситуація з побудовою фінансово-туристичних пірамід? Відповідь очевидна. Як очевидно і те, що реальна, а не декоративна діяльність об’єднань туристичних операторів, які в цивілізованому розумінні цього терміна відсутні в Україні, могла б значною мірою гарантувати сумлінність гравців ринку, додатково забезпечивши інтереси туристичних агентів і безпосередніх споживачів послуг від шахрайства і непрофесіоналізму.
Данило Гетьманцев