Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
З 2004 року (з дати набрання чинності новим ЦКУ) ми вже звикли до окремих положень Кодексу, які іноді значно відрізняються від приписів попереднього ЦК.
Водночас один вид договорів досі викликає спори.
Ми говоримо про договір поруки. За останні роки касаційні інстанції досить по-різному тлумачили окремі положення ЦКУ, які регулюють цей вид забезпечення зобов’язань:
1) договором поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про його укладення (постанова ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.02.2012 р. №6-51цс11). Водночас дозволено оплату послуг поручителя, що дає можливість врегулювати такі відносини на власний розсуд;
2) порука створює права для кредитора й обов'язки для поручителя та безпосередньо на права й обов'язки боржника не впливає. Але боржник зобов’язаний у разі невиконання зобов’язання саме поручителю;
3) до договору поруки можна застосувати аналогію щодо заміни кредитора у зобов'язанні, що здійснюється без згоди боржника. Проте перевагу мають положення кредитного договору, які не встановлюють заборони на передачу обов’язків за цим договором третім особам. Це, до речі, не так давно дало право передати інформацію про кредитні договори та суму боргу колекторам.
Тепер черга тлумачити норми ЦКУ щодо договору поруки дійшла до ВСУ, який підсумовує: наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути заміна кредитора за кредитним договором без згоди боржника, якщо:
1) інше не встановлено договором або законом;
2) умовами кредитного договору сторони погодили, що обов'язки позичальника за згодою банку можуть бути виконані іншою особою.
Унаслідок цього, якщо боржник під час укладення кредитного договору не вніс заборону про передачу виконання зобов’язання третій стороні, обраній банком, то не виключено, що такий позичальник у разі невнесення чергового платежу до банку буде зобов’язаний вже іншій особі.
Від себе додамо, що такий підхід змушує уважніше поставитися до договорів поруки, адже саме вона може створити ще більші проблеми, наприклад:
проблема 1. Якщо виконання зобов’язання поручителю пов’язане з особою боржника, то обрання поручителя без відома боржника спричиняє покладення на останнього додаткових обов’язків, зокрема оплати поручителю за його послуги (згоди на це кредитним договором позичальник не надавав);
проблема 2. Боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, не зможе повідомити про це поручителя, про якого боржнику нічого не відомо. Отже, цілком ймовірно, що його може й не оминути зворотна вимога від поручителя (подвійна оплата за кредитом).
