Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Судові спори щодо визнання недійсними кредитних договорів, як відомо, закінчувалися не на користь позичальників.
Але ці спори засвідчили наявність двох проблем.
Проблема 1. Визнання кредитного договору недійсним має наслідком двосторонню реституцію (ст. 216 ЦКУ), тобто обов'язок повернення кожною зі сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання правочину.
Отже, у разі визнання кредитного договору недійсним боржник зобов’язаний повернути банку лише суму, яка, з огляду на практику, визначається позичальником, але «затверджується» судом. Зрозуміло, що йдеться про тіло кредиту без відсотків.
Але якщо цю суму «затверджує» суд, то за яким курсом слід визначати залишок кредиту, що належить до виплати?
Проблема 2. Наслідком визнання кредитного договору недійсним є також недійсність договору застави (чи іпотеки), бо недійсність основного зобов’язання тягне за собою недійсність правочину щодо його забезпечення (за приписами ч. 2 ст. 548 ЦКУ).
Водночас як банку отримати кошти за виданим кредитом, якщо основне зобов’язання недійсне і банк уже не є заставодержателем?
Намагаючись вирішити ці проблеми, наші законотворці прийняли ЗУ від 02.10.2012 р. №5405-VI (станом на 05.11.2012 р. не оприлюднений).
По-перше, шлях вирішення проблем полягає у забезпеченні виконання позичальником своїх зобов’язань — виноситься ухвала господарського суду (ст. 86 ГПК) щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту.
По-друге, правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, визначаються новою ст. 1057-1 ЦКУ, яка встановлює, що
1) суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Таким чином, у разі подання позовної заяви про визнання кредитного договору недійсним разом із відповідним розрахунком, що належить до повернення, суд буде враховувати і розрахунок, поданий банком;
2) якщо суд наклав арешт на майно, він підлягає зняттю після виконання зобов'язання щодо повернення коштів кредитодавцю;
3) якщо суд усе-таки визнає кредитний договір недійсним, саме кредитодавець повинен подбати про звернення до суду із заявою про накладення арешту на майно, що було предметом застави (а не на все (інше) майно позичальника).
