Одразу зауважимо, що згідно з текстом законопроєкту №1111 до другого читання планується, що він набере чинності аж через 3 місяці з дня його опублікування. Тобто все, про що ми говоритимемо далі, це зміни, які чекають нас влітку. Проте готуватися слід вже зараз.
Адже новий Закон є значно детальніший та містить окремі вимоги, які або варто вписати безпосередньо у текст договору лізингу (у т.ч. залежно від сторін договору), або підготуватися до детальної розмови з потенційним лізингоодержувачем до його підписання. Будемо розповідати про зміни так, ніби обговорюємо окремі положення договору та в порядку викладення договірних умов (розділів).
Сторони договору фінлізингу
Сторони договору фінансового лізингу – це:
- лізингодавець – завжди юрособа, яка набула право надавати послуги з фінлізингу,
- лізингоодержувач – юрособа, ФОП чи фізособа.
Важливо! Для фізосіб(не ФОП)-лізингоодержувачів встановлені окремі спеціальні правила при укладенні договорів фінлізингу, а саме:
1) договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін такого договору (ч. 3 ст. 15 нового Закону). Тобто не є обов’язковим, а лише тоді, коли сторони (одна з них) прописали це у тексті договору або у правилах надання послуг з фінлізингу;
2) у разі укладення договору фінансового лізингу з фізичною особою обов’язок доведення того, що один з оригіналів такого договору переданий лізингоодержувачу – фізичній особі, покладається на лізингодавця. І це незалежно від того, яким способом примірник договору передається фізособі – відразу після підписання договору, в електронному вигляді (за допомогою КЕП), на електронну адресу або в інший спосіб, у т.ч. поштою або кур’єром. Ці вимоги поширюються також і на угоди, якими вносяться зміни та/або доповнення до договору фінансового лізингу (ч. 9 ст. 14 нового Закону);
3) грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов’язання в іноземній валюті (ч. 4 ст. 14 нового Закону);
4) лізингодавець розміщує на своєму власному вебсайті інформацію про умови, на яких надаються послуги з фінансового лізингу лізингоодержувачам – фізособам. (ч. 1 ст. 13 нового Закону);
5) фізособа має витребувати всю необхідну інформацію щодо договору лізингу та умов надання об’єкта у лізинг, перелік та спосіб надання якої визначений у ч. 2-3 ст. 13 нового Закону;
6) для укладення договору фінансового лізингу з лізингоодержувачем – фізичною особою, яка перебуває у шлюбі, лізингодавець повинен отримати від такої особи письмову згоду її подружжя на укладення такого договору (ч. 4 ст. 13 нового Закону).
Предмет договору
Як і раніше, об’єктом фінансового лізингу, а отже й предметом договору, може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень. Крім земельних ділянок, інших природних об’єктів, а також державних та комунальних, які не можуть бути предметом оренди (ч. 2 ст. 3 Закону «Про оренду державного та комунального майна»).
Втім, наразі Закон зобов’язує реєструвати обтяження (фінансовий лізинг) в Держреєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна.
Умови надання послуг фінлізингу
Серед ознак саме фінансового лізингу законом наведені, зокрема, такі:
- об’єкт фінлізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості;
- сума лізингових платежів на момент укладення договору фінлізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінлізингу або перевищує її;
- балансова (залишкова) вартість об’єкта фінлізингу на момент закінчення строку дії договору становить не більше 25% первісної вартості (ціни) такого об’єкта на початок строку дії договору;
- об’єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.
Важливо! Об’єкт фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт третіми особами, не може бути включений до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом.
Серед умов надання фінлізингу визначені й певні заборони, спрямовані на захист прав споживачів послуг фінансового лізингу:
1. Лізингодавцю заборонено вимагати при укладенні договору про фінансовий лізинг договори про надання інших послуг (договорів страхування, оцінки майна, про надання нотаріальних послуг тощо) з конкретно визначеною третьою особою.
2. Лізингодавцю та/або пов’язаним з ним особам забороняється без згоди лізингоодержувача розголошувати відомості про нього, що стали відомі такому лізингодавцю (пов’язаними з ним особам) у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням договору фінансового лізингу з таким лізингоодержувачем, крім випадків, встановлених законом.
Ця заборона діятиме на постійній основі.
3. Лізингодавець зобов’язаний повідомляти лізингоодержувача про відступлення зобов’язання за договором фінансового лізингу в порядку, визначеному таким договором.
Порядок повідомлення має міститись у внутрішніх правилах надання послуг з фінансового лізингу такого лізингодавця, затвердженими відповідно до законодавства.
Строк лізингу
Він визначається Сторонами, проте не може становити менше одного року.
Оплата за договором фінлізингу для ЮО та ФОПів (крім фізосіб)
Якщо лізингоодержувачем є юридична особа або фізична особа – підприємець, грошове зобов’язання за договором фінансового лізингу має бути виражене у гривні. При цьому сторони такого договору мають право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ на день платежу, або за курсом банку за домовленістю сторін, якщо інший порядок визначення такої суми не встановлений договором або законодавством.
Увага! Новим законом передбачено, що протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором (ч. 2 ст. 16 Закону).
Щодо авансових платежів, то Законом прямо передбачено, що він не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об’єкта фінансового лізингу.
Хоча, якщо читати договори лізингу, які укладались ще за попереднього закону, то авансовий платіж встановлювався у відповідному Графіку лізингових платежів, лише зі окремо визначеними строками сплати – як правило, до передачі об’єкта лізингу лізингоотримувачу.
Важливо! Недотримання лізингоодержувачем умов щодо сплати лізингових платежів є підставою для нарахування неустойки, розмір якої встановлений на рівні подвійного останнього сплаченого лізингового платежу за кожен день невиконання (якщо інший розмір не встановлений договором). Тож лізингодавець може встановити суму неустойки й більшу, за визначену ч. 4 ст. 21 нового Закону про фінлізинг.
На нашу думку, ми ще побачимо гучну судову практику щодо застосування таких санкцій. Зокрема, у ч. 3 ст. 231 ГКУ розмір штрафних санкції за порушення грошових зобов'язань розраховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Загалом порядок нарахування, період та розмір неустойки вже неодноразово ставав предметом розгляду в суді – востаннє ми писали про це тут.
Форма договору фінансового лізингу
1. Договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.
2. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.
Поліпшення лізингоодержувачем об’єкта фінлізингу
Лізингоодержувачу дозволяється поліпшувати отримане у лізинг лише за письмовою згодою лізингодавця. Проте за новим Законом, якщо такі поліпшення неможливо відокремити від об’єкта фінансового лізингу без шкоди для нього, вони безоплатно переходять у власність лізингодавця.
За умовами договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю передбачену договором фінансового лізингу неустойку за кожний випадок здійсненого ним поліпшення об’єкта фінансового лізингу без згоди лізингодавця.
Сублізинг, основні вимоги
Лізингоодержувач, як і раніше, може передавати об’єкт фінансового лізингу третій особі на підставі окремого договору.
Увага! Якщо об’єкт фінансового лізингу передається лізингоодержувачем третій особі на умовах фінансового лізингу, такий лізингоодержувач повинен відповідати вимогам законодавства, встановленим для лізингодавця.
Основні вимоги – як і раніше, сублізинг можливий лише за письмовою згодою лізингодавця та на строк, що не може перевищувати строк договору фінансового лізингу. Дострокове припинення або розірвання договору фінлізингу є підставою для розірвання договору сублізингу та повернення об’єкта фінлізингу.
Важливо: лізингоодержувач та особа, яка отримала об’єкт фінлізингу, несуть перед лізингодавцем солідарну відповідальність:
- за зобов’язанням щодо належного використання об’єкта фінлізингу,
- повернення об’єкта фінлізингу,
- оплати ремонту об’єкта фінансового лізингу або відшкодування витрат на його ремонт.
Відмова від договору лізингу
Лізингодавці у своїх договорах передбачали право лізингоодержувача в частині непереданого або невчасно переданого майна з правом повернення сплачених платежів. Наразі у ст. 17 нового Закону про фінлізинг прямо передбачено порядок відмови та дострокового розірвання договору. Втім, сторони договору лізингу й надалі можуть встановлювати свої строки прострочення передачі об’єкта лізингу в цілях надання права лізингоодержувачу відмовитись від договору.
Проте відповідальність за несвоєчасне повернення сплачених коштів обмежена розміром неустойки (пені) на рівні подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому, якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.
Не обійшли увагою й лізингодавця, який має право відмовитися від договору фінлізингу в односторонньому порядку після отримання лізингоодержувачем об’єкта лізингу та/або вимагати повернення об’єкта фінансового лізингу, у т. ч.і у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:
- якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінлізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить понад 60 календарних днів;
- за наявності інших підстав, встановлених договором фінлізингу або законом.
Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість зі сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, а також збитки, неустойку (штраф, пеню), інші витрати, у т. ч. понесені лізингодавцем у зв’язку з вчиненням виконавчого напису нотаріусом.
Повернення коштів та об’єкта лізингу у разі недійсності договору лізингу
Які наслідки очікують сторони договору лізингу у разі визнання його недійсним/нікчемним?
Ми вже піднімали цю проблему крізь призму судової практики. Суд відмовив у відшкодуванні вартості об’єкта лізингу за недійсним договором. Проте ВС дав пораду: лізингодавець не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку зі сплати коштів за користування предметом лізингу.
Загалом чинним ЦКУ не передбачено обов’язку лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю. Наразі ЦКУ доповнено ст. 809-1 «Наслідки визнання договору лізингу недійсним», якою встановлено, що у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.
Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.
Наостанок зазначимо, що за пояснювальною запискою до законопроєкту, з огляду на те, що статтею 2 чинного Закону визначено, що до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) (при цьому регулювання відносин найму (оренди) за деякими аспектами відрізняються від регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом, з метою уникнення протиріч, пропонується встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його видів і форм.
Дійсно, прикінцевими та перехідними положеннями нового Закону про фінлізинг вносяться відповідні змін до ЦКУ та ГКУ в частині регулювання відносин найму (оренди). Втім, вони мають скоріше косметичний характер.